У день свята Богоявлення Господнього вірні катедрального храму Жировицької Божої Матері та Святих Мучеників Сергія і Вакха в Римі зібралася на святкову Божественну Літургію та Велике Йорданське водосвяття. Богослужіння очолив преосвященний владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор Апостольського екзархату для українців-католиків в Італії, у співлужіння з віце-парохом о. Михайлом Карпінцем та дияконами: Богданом Криницьким, Даниїлом Галадзою та Святославом Пастущаком.

У своїй проповіді владика Григорій запросив вірних глибше зазирнути в таїнство Хрещення Господнього та усвідомити його значення для життя кожного християнина. "Початок публічної місії Ісуса Христа пов’язаний із постаттю пророка Йоана Хрестителя, який з’являється над Йорданом як той, хто готує народ до приходу Месії. Йоан закликав до покаяння — до радикальної переміни життя. Люди слухали його і визнавали свою потребу очищення".

Владика Григорій нагадав: "...перед об’явленням Бога на Синаї народ Ізраїлю готувався зовнішньо — випирав одяг. Натомість Йоан Хреститель закликає до глибшого приготування: «випрати» не лише одежу, а насамперед очистити серце і сумління. Там, на Синаї, народ отримав заповіді, а тут, на Йордані, — дар Святого Духа. Хрещення Ісуса в Йордані є початком нового творіння, оновлення світу, спотвореного гріхом. Христос приходить, щоб знищити гріх і смерть, поєднати знову небо і землю, визволити людину з неволі зла. Ісус приходить з Галилеї — краю, який вважали поганським, і з Назарету — міста, що не мало доброї слави. Саме звідти Син Божий приходить до Йордану. Хоч Він не мав жодної потреби в очищенні, однак стає поруч із грішниками задля нас. Бог не відвертається від людини і не лише докоряє за гріх, а сходить у нашу зранену дійсність, щоб допомогти з неї вийти і виправити зруйноване".

Проповідник продовжив: "Філософи Старого Завіту багато говорили про Бога як першопричину буття чи досконалий моральний принцип, але не могли уявити, що Бог може стати поруч із недосконалим і грішним творінням. Саме тому для багатьох Ісус виглядав як один із грішників. Проте Йоан Хреститель називає Його Агнцем Божим. Як у Єрусалимському храмі в жертву приносили непорочного агнця, так Христос у Своєму хрещенні погоджується стати жертвою за всіх нас — для визволення людства і примирення з Богом. Він бере на Себе гріхи світу, занурюючи їх у води Йордану. У момент Хрещення відкривається небо — здійснюється пророче прохання Ісаї: «О, якби Ти роздер небеса і зійшов!». Зникає перешкода між Богом і людиною, відновлюється єдність. Голос Отця з неба не лише засвідчує синівство Ісуса Христа, але й проголошує правду про нас: у Христі ми усиновлені Отцем. Ісус повертає нам гідність бути Божими дітьми".

На завершення проповіді Архиєрей зазначив: "Богоявлення — це не лише об’явлення Пресвятої Трійці, але й запрошення для кожного християнина увійти в життя Отця, Сина і Святого Духа. Христос підносить людську природу до неба, і ми отримуємо участь у цьому Божественному житті. «Піти на Йордан» у духовному сенсі: очистити своє сумління, відновити серце через покаяння та знову пригадати собі високу гідність Божих дітей. Освячена йорданська вода стає для нас знаком оновлення, благословення і присутності Бога, Який не залишає людину ніколи".

На завершення торжественного богослуження Архиєрей звершив Чин Великого Йорданського Водосвяття та окропив парафіян святої водою.

Прес-служба парафії

7 грудня катедральний храм Жировицької Божої Матері та св. мучч. Сергія і Вакха був переповнений духовною радістю та святковою атмосферою, адже цього дня до них завітав святий Миколай.

Святкування розпочалося з Божественної Літургії, яку очолив єпископ-емерит Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії Преосвященний владика Діонісій (Ляхович), йому співслужили віце-парох о. Михайло Карпінець та диякон Святослав Пастущак.

Під час служби архієрей звернувся до парафіян із повчальним словом:

Дорогі брати і сестри!
Святий Миколай - це один з найбільш популярних святих у світі. Він жив у 4-ому столітті, одначе памʼять про нього, мов червона нитка, прошиває вже тисячоліття. В Італії зараз начисляють приблизно 273.000 імен Нікола. В Україні, у минулому столітті, імʼя Микола між усіма іменами займало перше місце, було зареєстровано у свідоцтвах народження майже два мільйони імен.

Владика наголосив, що у сьогоднішньому Євангелії: «Ця притча - це монолог багача зі самим собою, який вражає кількістю займенників першої особи: "...мені зібрати плодів моїх... зруйную житниці мої... і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. Ось, що я зроблю, я зруйную, я збудую, я зберу, я скажу собі: «Душе моя, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий,веселись». Ця програма багача може бути не такою далекою від нашої, адже у нас може царствувати цей «я», «мій», «моє», «мені», «моїх», яка захована глибоко у серці, як бажання і програма, щоб наші добра зростали і дали гарантію для життя. У такому зосередженні на собі важко уявити собі можливість ділитись з тими, що нічого не посідають. У цій євангельській притчі безумність багача в тому, що він ставить весь акцент на своїй особі, на «я», «мій», «моя». Не існують для нього інші особи в дієслові «бути». Не існує для нього «ти-він-вона-воно», ані «ми-ви-вони». Однак, у реальності життя так воно не є. Інші мене випереджають. «Ти» випереджає «Я». Дитина відчуває, що мама її любить, тому вона є «хтось». Ти, мамо, мене любиш, отже я є кимось! Без «ти» немає «я». «Ти» матері випереджає дитину у всьому: у фізичному, біологічному, психологічному та в духовному рівні. І все, що людина має, одержує від множини «інших»: від батьків, братів і сестер; від сусідів, вчителів... Крім цього, мене випереджує земля, яка дає мені дає свої плоди; Без дару води, повітря, сонця, дощу, дня і ночі не було б можливе моє життя. Без множини тих «інших» - я не існував би. Вся реальність каже: «Не будь, отже, нерозумним, впираючись тільки на «Я», «моє», «мені»... Проте, є ще інший - великий «Ти - Бог», про якого людина забуває. Він є початком всього буття. Людина так зосереджена на своєму «Я», що каже, що Бога немає. Тому «Я» стає на місце Бога. Про цю безумність говорить вже псалмоспівець: «Безумний каже у своїм серці: "Немає Бога!"» (Пс 14,1).

Проповідник продовжив: "Сучасний атеїзм збудований саме на «Я», який має свій початок на цьому філософському принципі «Я мислю, отже, я існую!». Цей «Я» дуже небезпечний! Він є причиною малих і великих війн, який сьогодні здатний спалити все ядерним вогнем. Коли Ісус навчає учнів молитви, він виключає слова "Я", "Моє", а на його місце ставить «Ти, Отче!», «Отче наш», «твоє імʼя...», «твоє царство...» «твоя воля...»; коліб нашт насущний дай нам сьогодні»... «Прости нам провини наші..." Християнське визтя починається там, де закінчується самодостатність... В тому всьому надзвичайний приклад св. Миколая для нас. Він має справжню Божу мудрість, дуже далеку від безумного багача. Його родичі були багатими. Але він не користувався тим «я зібрав, я будував». Не говорив і не діяв в напрямку «моє царство», «моє імʼя», «моя воля», хліб мій...», а радше цей «хліб», зароблений батьками, ставав «хлібом нашим», хлібом для тих, що його не мають. Він є втіленням Божої любові, обличчям люблячого Отця і тим самим учителем любові. Берімо сьогодні до уваги також те, що слухали з листа Апостола Павла до Ефесян:«Прокинься, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!" > Святослав: Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час бо дні лихі. Просімо Святого Миколая всього того, що собі намітили просити, а передусім цієї любові, що походить з небес, яка здатна зціляти, прощати і перемагати всякі біди, особисті і народні".

Після Літургії настала найочікуваніша мить - до храму завітав Святий Миколай. Діти, які готуються до Першої Сповіді та Святого Причастя, підготували для святого Миколая вірші та пісні, щиро та зворушливо виражаючи свою вдячність і любов.

Всі парафіяни в храмі відчули на собі справжнє тепло та доброту, яку приносить цей великий святий. Віряни вдячно приймали подарунки та благословення, відчуваючи дух єдності та радості.

Це свято стало чудовим нагадуванням про важливість добрих вчинків, милосердя та любові до ближнього. Ця подія принесла не лише подарунки, але й духовне збагачення, яке надихатиме парафіян на добрі справи протягом усього року.

Прес-служба парафії

У неділю, 30 листопада 2025, ювілейний храм для українців католиків візантійського обряду в Болоньї, де адміністратором є отець Михайло Бойко, наповнився особливою радістю та святковою атмосферою. Адже до місцевої парафіяльної спільноти завітали прочани з катедрального храму Жировицької Божої Матері та св. мучч. Сергія і Вакха разом із отцем-парохом Любомиром Костюком. Цей візит став не лише нагодою для духовного зближення двох громад, а й справжнім святом живої віри, братерської любові та взаємної підтримки.

Все розпочалося зі спільної Божественної Літургії, яку очолив о. Любомир Костюк у співслужінні о. Михайла Бойка, місцевого настоятеля та диякона Святослава Пастущака.

У своїй натхненній проповіді отець наголосив: "Апостол Павло нагадує, що наше християнське життя має виявлятися у смиренні, лагідності, довготерпінні та любові. Папа Франциск учив, що любов це не абстрактна ідея, а конкретний стиль життя, який вимагає від нас жертовності та уважності до ближнього. Саме тому Євангеліє сьогодні відкриває цю істину через образ Милосердного Самарянина (Лк. 10:25–37). Христос показує, хто є справжнім ближнім: той, хто вміє побачити страждання іншого і не пройти повз. І якщо для священика й левита зустріч із пораненим була лише незручністю, то для самарянина вона стала моментом істини — моментом, коли відкривається серце. Багато хто з нас, можливо, хотів би чинити добро, але відкладає: «Не маю часу… Хтось інший допоможе… Це не моя справа». Притча Христова нагадує: милосердя завжди потребує особистої участі, готовності зупинитися, відкласти своє, торкнутися чужого болю. Тому сьогодні Церква ставить перед нами важливе запитання: чи я готовий стати ближнім? Не лише в теорії, не лише в молитві, а у реальних вчинках — у слові підтримки, у допомозі, у прощенні, у співчутті. Нехай Господь відкриє наші очі, щоб ми бачили тих, хто потребує нашої уваги".

Після Літургії о. Михайло Бойко розповів історію храму, діяльність та активність громади. Для паломників з Риму парафіяни Болоньї підготували смачний обід, де спільною трапезою усі мали нагоду познайомитися ближче та поділитися досвідом. Привітність болонської громади створила теплу, майже родинну атмосферу, яка нагадала, що Церква, велика сім’я, розсіяна по всьому світу, але об’єднана в одній вірі.

Особливою окрасою дня стала екскурсія, яку провів отець Михайло Бойко. Він талановито та з ентузіазмом розповів гостям про найвизначніші місця Болоньї, її духовну та культурну спадщину. Кожна зупинка біля давніх храмів, історичних площ чи архітектурних перлин відкривала нові сторінки життя міста.

Отець Михайло ділився не лише історичними фактами, а й цікавими розповідями, прикладами з духовної практики. Паломників особливо захопило його уміння зацікавити та показати місто крізь призму віри та історії Церкви. Екскурсія стала не просто оглядом пам’яток, а справжнім паломництвом у минуле та духовне серце Болоньї.

Наприкінці зустрічі парафіяни з Риму висловили щиру подяку за гостинність, тепло, відкритість та турботу. Цей день став яскравим свідченням того, що там, де є молитва, братерська любов і відкриті серця, народжується справжня єдність.

Прес-служба парафії

28 вересня, віряни Катедрального храму Жировицької Божої Матері та св. мучч. Сергія і Вакха здійснили особливу духовну подорож до стародавнього італійського міста Сієна.

Містечко Сієна, яке налічує трохи більше 50000 тисяч мешканців, відоме не лише своєю архітектурною красою, але й глибокою духовною спадщиною.

Віряни на чолі з отцем-парохом Любомиром Костюком розпочали свій духовний відпочинок із екскурсій по різних цікавих куточком міста, про які з великим надхненням розповідали професійні два гіди, адже паломників було майже 100.

Паломники мали змогу відвідати Базиліку Святого Доменіка, де зберігаються мощі святої Катерини, а також мали змогу помолитися і приступити до реліквій святої Катерини, яка є заступницею Європи.

Кульмінацією усього паломництва була Божественна Літургія в українській громаді міста Сієна, де паломників радо зустрів отець Тарас Туркот. Молитву очолив отець Любомир Костюк у співслужінні з дияконом Святославом Пастущаком.

Це паломництво стало можливістю відновити свою віру, відчути присутність Бога в тиші середньовічних вулиць та єдність з Церквою через молитовний досвід.

Прес-служба парафії