12 лютого, спільнота з України міста Яворів здійснила паломництво до Катедрального храму Жировицької Божої Матері та св. мучч. Сергія і Вакха, який є ювілейним храмом Апостольського Екзархату в Італії.

Перед Божественною Літургією о. Руслан Сідельник, який організував паломництво і також протягом декількох років виконував служіння у Катедральному храмі, розказав історію цього храму, а також про чуда і зцілення чудотворної ікони Жировицької Божої Матері.

Опісля, о. Руслан Сідельник очолив Божественну Літургію, йому співслужив о. Тарас Собешкевич, який також прибув з України.

Після Божественної Літургії, о. Руслан та о. Тарас помолилися разом з вірними молитву «Боже Великий Єдиний», а потім в наміренні Святішого Отця та отримали повний відпуст.

На завершення, о. Руслан уділив мирування всім паломникам та присутнім.

2 лютого, у свято Стрітення Господнього, у Катедральному храмі Жировицької Божої Матері та святих мучеників Сергія і Вакха відбулася урочиста Божественна Літургія, яку очолив Протосинкел Апостольського Екзархату, о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ. Святкування цього празника принесло вірним не лише молитовну радість, а й нагадування про глибокий духовний зміст цієї події, про що отець Теодосій наголосив у своїй проповіді.

У своєму слові священнослужитель зосередив увагу на тому, що «Стрітення — це особливий момент зустрічі, яка змінює життя людини. Як праведний Симеон, що, очікуючи зустрічі з Месією, усе своє життя провів у молитві та надії, так і кожен із нас покликаний прагнути зустрічі з Христом».

За його словами, у нашому житті є цінні миті, коли Господь посилає нам особливих людей, які стають для нас підтримкою, опорою, провідниками у вірі. Це можуть бути рідні, друзі, духовні наставники — ті, хто в складні часи допоміг нам віднайти надію на краще, повернути довіру до людей, до Бога та до самого життя. Зустрічі з такими людьми є Божим даром, адже вони є знаком присутності Господа у нашому житті.

Проте найважливіша зустріч, яка докорінно змінює людину, — це зустріч із самим Богом. Вона відбувається щоразу, коли ми відкриваємо своє серце у молитві, коли приступаємо до Таїнств Сповіді та Пресвятої Євхаристії, коли наповнюємось Божим Словом. У сповіді Господь доторкається до нашого серця, очищуючи його від немочей, гріхів та слабкості. А в Євхаристії — приходить до нас у своєму Тілі і Крові, щоб зцілити нас, наповнити своєю любов’ю, дати силу йти вперед та освітлювати шлях для інших.

Продовжуючи роздуми, отець Теодосій наголосив на ще одному важливому аспекті цього свята — символі світла. Священник зазначив, що джерелом істинного світла, яке здатне освітили наш життєвий шлях і яке ми запрошені прийняти, є Христос — «світло на просвіту поганам». Але водночас кожен із нас покликаний не тільки приймати це світло, а й самому ставати світлом для ближніх. «Наше життя повинно бути джерелом світла і тепла, яке зігріває серця тих, хто поруч» — наголосив проповідник.

Цей приклад можна найкраще зрозуміти через символ свічки. «Свічка дає світло лише тоді, коли горить, коли віддає себе у вогні. Так і ми, християни, покликані до жертовної любові, до того, щоб, незважаючи на труднощі, допомагати іншим, підтримувати їх, бути світлом, навіть якщо для цього потрібно „згоряти“ у служінні ближнім» — сказав на завершення о. Теодосій.

Після завершення Літургії відбувся чин освячення стрітенських свічок — символу світла Христового, що освітлює наш життєвий шлях і допомагає віднайти правильну дорогу, яка веде до Бога.

Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату: https://surl.li/xhopvihttps://surl.li/xhopvi

26 січня 2025 року у катедральному храмі Жировицької Божої Матері та святих мучеників Сергія і Вакха відбулося урочисте прощання з колядою. Святкове богослужіння очолив віце-парох парафії о. Святослав Макар, звершуючи Божественну Літургію у співслужінні диякона Богдана Лугового і диякона Івана Височанського та за участю вірних парафії.

Після Літургії храм наповнився радісними співами – діти катехитичної школи, молодь, хористи та усі вірні парафії зібралися разом, щоб у спільній молитві та співі віддати честь новонародженому Христові. Звучали традиційні колядки, які вже стали невід'ємною частиною української духовної спадщини, а також нові різдвяні піснеспіви, що ще більше об'єднали парафіян у дусі радості та вдячності.

Завершальним акордом святкування стало спільне виконання коляди "Сумний був той Святий вечір", яка лунала з особливим трепетом і вдячністю усім українським військовим, що боронять нашу державу. 

Отець Святослав, від імені пароха отця Любомира, подякував усім учасникам святкового дійства, наголосивши на важливості збереження та передання різдвяних традицій молодому поколінню. Він зазначив, що коляда є не лише піснею прослави, а й засобом єднання громади у вірі та любові.

Прощання з колядою стало яскравим завершенням різдвяного циклу свят та нагадало усім присутнім про важливість збереження духовної культури та традицій нашого народу.