Нерідко у літургійних піснеспівах Пресвяту Богородицю величаємо як живий одухотворений храм або ж як храм слави Господньої чи Божественну трапезу і кивот. Цими образами Церква намагається представити велич Богоматері. Звемо Її храмом, бо Вона уприсутнює у собі Бога. Звемо Її храмом одухотвореним і живим, на відміну від храмів, збудованих із тлінних матеріалів і неживих. Звемо Її Божественною трапезою, тобто престолом, бо Вона носить у собі Христа, так як рукотворний престіл служить для предложення Євхаристійного Христа. Звемо Її врешті самим кивотом, бо Вона вміщає Бога, Який зволив у Ній уміститися.
Похвальна пісня св. Германа, патріарха Константинопольського, на Введення у храм Пресвятої Богородиці
Слово владики Діонісія Ляховича на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці
Радуймося, вшановуючи святу тінь
Свята тінь, одуховнений Кивот, Божа оселя
Нехай уста наші виспівують славу Богородиці
Марія стала живим Храмом живого Бога, що оселився у Ній
Введення в Храм Пречистої Діви Марії (Лк 10, 38 – 42; 11, 27 – 28)
Введення у храм Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії
Слово Митрополита і Архиєпископа Ігора Возняка на Введеня в храм Пресвятої Богородиці
Введення в храм Пресвятої Богородиці. О. Віталій Тарасенко
Введення в храм Пресвятої Богородиці. о. Михайло Чижович, редемпторист (I)
Введення в храм Пресвятої Богородиці. о. Михайло Чижович, редемпторист (II)
4 грудня (21 листопада за новим стилем) у візантійській традиції святкується одне з дванадцяти великих свят – Введення у храм Пресвятої Богородиці. Це одне зі свят єрусалимського походження. Багато аспектів свята, присутніх у літургійних текстах, взяті з Протоєвангелія Якова, апокрифу, що має суттєвий вплив на різні літургійні свята на Сході і на Заході. У сьогоднішньому святі знаходимо наступні події: кортеж з десяти дівиць супроводжує Марію: «отроковиці, несучи свічки, з радістю готують шлях Приснодіві»; Захарія вводить Марію в храм і в Святеє Святих: «Днесь у храм Господній вводиться храм, що приймає в себе Бога, Мати Божа, і Захарія Її приймає»; врешті архангел Гавриїлї живить Марію небесною поживою, що є прообразом поживи, якою є Слово Боже та прообразом Святих Тайн, що отримуємо в храмі, тобто в Церкві: «Ти, що вірно живилася хлібом небесним, о Діво, породила світові Слово, хліб життя».
У Вечірні свята Введення в храм Пресвятої Богородиці чуємо три читання, два з яких відмінні від тих, що зазвичай приписані у Богородичні свята. Якщо в інші свята на честь Богоматері чуємо в пареміях про Неї як про Драбину до Бога та як Ту, Яка була сповнена Мудрістю, то у сьогоднішній празник чуємо читання про старозавітній кивот завіту. Третє ж читання – про закриту Браму – приписане нині, як і в інші святкові Богородичні дні.
«Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таже ж небо і небо небес не можуть Тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував Тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги Твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга Твій оце сьогодні Тебе молить. Нехай очі Твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке Ти сказав: Ім’я моє буде там! – Вислухай молитву, якою слуга Твій молитиметься на цьому місці! Вислухай, благання слуги Твого і народу Твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де Ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости» (1 Царів 8, 27-30), – так молився великий Соломон при освяченні єрусалимського Храму.
В ірмосі свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці співаємо: Як одушевленного Божого кивоту нехай ніяк не дотикається рука оскверненних. А уста вірних, голос ангела виспівуючи, Богородиці, не вмовкаючи, з радістю нехай кличуть: Справді вище всіх Ти єси, Діво чиста. Цей урочистий піснеспів величає Марію як одушевленний кивот, тобто живе вмістилище Бога. Навіть неживого кивоту, що знаходиться у храмах на престолах, не має права дотикатися рука оскверненних гріхами, але не лише цих, а будь-кого, хто не втаємничений в священство. Скільки більше не можна дотикатися живого кивоту Христового – Його Матері. Не можна дотикатися Її своєю молитвою, якщо життя проводимо осквернене, не можна дотикатися Її своїми піснеспівами, якщо серце нечисте. Але якщо ми вірні, якщо силкуємося жити у правді, то, навпаки, не вмовкаючи, з радістю маємо співати Їй прославу. Ту прославу, яку у день Благовіщення виголосив Їй ангел, звелівши радуватися. Маємо з радістю славити Її, бо Вона справді вище всіх створінь, бо Вона справді зуміла умістити в себе невмістимого Бога.
Суголосно і скільки сили в нашому міцному, немовби молодому, умі заспіваймо Діві: Радуйся! Не для того, щоб прославити і без того досконалий Її празник, а щоб, по можливості, втішити нашу слабкість: бо приємним є Богу те, що звершуємо відповідно до наших сил. Однак єдина Діва й водночас Матір перевищує всяку думку, і зрозуміло – чому? Яка ще діва родила або, народивши, зберегла непорушеним дівицтво, крім Тебе єдиної, яка незмінно для нас принесла плоттю Бога, о всеблаженна Діво!
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
