Радуймося сьогодні, вірні, псалмами й піснями прославляючи Господа, і вшановуючи Його святу тінь − одуховнений Кивот, що вмістив у собі невмістиме Слово. Бо вона, ще малою дівчинкою, незбагненно приводиться до Господа, і великий святитель Захарія радісно приймає Її, як Божу оселю (стихира на «Господи, взиваю»). Так закликає нас до радості свята Церква у Богослуженні Вечірні свята Введення у Храм Пресвятої Богородиці.
Стихира називає Пречисту Богоматір святою тінню Бога. Тінь завжди з’являється, коли є світло. Якщо зникає світло, то зникає і тінь. Тінь повністю залежить від світла, а ще вона залежить від того чи іншого об’єкту, який освітлюється світлом. Якщо, до прикладу, світить сонце і стоїть людина на сонці, то тінь людини падає на землю. Якщо нема об’єкта, який освітлюється світлом, то нема і тіні. Якщо об’єкт рухається, то рухається і тінь. Пресвята Богородиця є тінню Людини – Її Сина, осяяного світлом Божества. І Вона цілковито відображає рух свого Сина назустріч людям та їхньому спасінню. Справді святою тінню Бога-Людини є Пресвята Богородиця. Про це ж і казав Діві Марії Архангел у день Благовіщення, звіщаючи зачаття в Її лоні Богочоловіка: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить» (Лк 1, 35).
Також стихира називає Пресвяту Богородицю одуховненим Кивотом, що вмістив у собі невмістиме Слово. Кивот – вмістилише найсвятішого. Давні євреї називали кивотом вмістилище манни, розквітлого жезла Арона та таблиць завіту (див. Євр 9, 4) – найсвятіших речей, які свідчили для них провід Божий та Боговибраність. Ми ж, християни, зберігаємо у кивоті найсвятіше для нас – Тіло і Кров Господні. Тож і Пресвята Діва Марія названа Кивотом, бо Вона вміщала Найсвятішого у своєму лоні, і то Невмістимого. Вона, окрім того, живий, тобто одуховнений Кивот.
В кінці стихира Вечірні зве Богородицю Божою оселею. Це найменування близьке за змістом до найменування Кивотом. Пресвята Діва була приведена малою дівчиною у Храм – Божу оселю, хоч була святішою за Храм і більше мала духовного простору, щоб бути оселею Бога, ніж Храм. Але все ж Єрусалимський Храм був найвідповіднішим місцем для зростання Святої. Не лише тому, що уможливлював малій Діві перебування у молитовному осередку, а й тому, що сам Храм потребував Її присутності, Яка відображала світові Бога.
Марія Ярема
