В ірмосі свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці співаємо: Як одушевленного Божого кивоту нехай ніяк не дотикається рука оскверненних. А уста вірних, голос ангела виспівуючи, Богородиці, не вмовкаючи, з радістю нехай кличуть: Справді вище всіх Ти єси, Діво чиста. Цей урочистий піснеспів величає Марію як одушевленний кивот, тобто живе вмістилище Бога. Навіть неживого кивоту, що знаходиться у храмах на престолах, не має права дотикатися рука оскверненних гріхами, але не лише цих, а будь-кого, хто не втаємничений в священство. Скільки більше не можна дотикатися живого кивоту Христового – Його Матері. Не можна дотикатися Її своєю молитвою, якщо життя проводимо осквернене, не можна дотикатися Її своїми піснеспівами, якщо серце нечисте. Але якщо ми вірні, якщо силкуємося жити у правді, то, навпаки, не вмовкаючи, з радістю маємо співати Їй прославу. Ту прославу, яку у день Благовіщення виголосив Їй ангел, звелівши радуватися. Маємо з радістю славити Її, бо Вона справді вище всіх створінь, бо Вона справді зуміла умістити в себе невмістимого Бога.
Будучи справді вище всіх, Марія увійшла у Храм як мала дитина для виховання, будучи одушевленним кивотом Бога, благоволіла перед неживим, хоч і святим кивотом Храму. Справді нехай не дотикаються Її наші слова, якщо ми не маємо смирення, але нехай уста наші виспівують, не вмовкаючи, Її славу, якщо бодай трохи наслідуємо Її чеснотливість.
Марія Ярема
