Українська парафія в Римі
Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха
У п’ятнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Матея, у якому розповідається про дві заповіді любові та про те, що Ісус Христос є Месією – Сином і Господом Давида (22,35-46).
Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.
Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа. Друге послання Апостола Павла до Коринтян 4,6-15
6. Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. 7. А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. 10. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», – то й ми віримо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, – воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. 15. Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.
Євангеліє 15-ої Неділі по Зісланні Святого Духа
В тому часі один законовчитель приступив до Ісуса і спитав його, спокушаючи: «Учителю, котра найбільша заповідь у Законі?» Він сказав до нього: «“Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю”: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: “Люби ближнього твого, як себе самого”. На цих двох заповідях стоять увесь Закон і Пророки».
Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Кажуть йому: «Давидів». Він до них мовить: «Як же Давид у натхненні називає його Господом, кажучи: “Господь промовив Господеві моєму: ‘Сиди праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком ніг твоїх’”. Коли, отже, Давид його називає Господом, як він може бути його сином?» Ніхто не міг йому відповісти і слова, і від того дня ніхто не важився більше його питати.
Від Матея 22,35-46.
Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа. Біблійний коментар
Найбільша заповідь у законі. Коментар Святих Отців на п’ятнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа
П’ятнадцята неділя після П’ятидесятниці (Мт 22, 34 - 46). Найважливі запитання... ...
Слово Митрополита і Архиєпископа Ігора Возьняка на п’ятнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа
Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом Неділі 15-ї по П’ятдесятниці
Ти живиш моє слабке тіло і моє глибоке серце
Все, що від Бога, те спирається на заповідях любові
Знати Божий закон чи виконувати його? І одне і друге… задля Любові до Бога і до ближніх
Любов в основі всіх законів – це добрі закони
Любов вічна! Але Любов буде жити в нас, доки ми будемо любити! Хіба Любов може закритися в собі?
Любити – це наше природне покликання
Заповідь любові була і завжди є в середині нас
Бог приймає нас такими, якими ми є, але не залишає такими
Учителю, котра найбільша заповідь у законі. Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа
Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа. О. Михайло Чижович, редемпторист
Євангельське читання п’ятнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа (Мт 22,35-46) пропонує до роздумів основний християнський моральний закон: Люби Бога…, люби ближнього. Бога слід любити всім своїм серцем, усією своєю душею і всією думкою своєю. Не дуже Його треба любити, а найдужче. Не серцем, душею і думкою, а повнотою серця, душі і думки. Іншими словами, любити понад усе і на всю свою спромогу. Усяка інша любов не може рівнятися любові до Бога. Любов до чоловіка чи жінки, до сина чи дочки, до мами чи тата, до друзів чи до Батьківщини не може чинити другорядною любов до Бога. Інакше любов до Бога нівелюється. По своїй природі вона не може бути другорядною. Вона або першочергова і повновладна, або її просто немає.
Мій Господи, я так багато задаю Тобі питань, але деякими хіба не спокушаю Тебе? Хоч Ти не можеш бути спокушений, але я все ж постійно намагаюсь «спокусити». Коли мені важко, я питаю Тебе, чому мене не любиш; коли не по-моєму, чому мене не слухаєш чи, слухаючи, не чуєш; коли мені сумно, чому Ти це допускаєш, і коли мені радісно, чому не постійно. Що я хочу почути? Я начебто «заставляю» Тебе оправдуватися переді мною, начебто вимагаю, щоб моя воля і мій розум були визнані Тобою за непомильні, тобто спокушаю Тебе моїми питаннями, щоби почути те, що хочу почути.
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
Українська греко-католицька Церква
Апостольський екзархат в Італії
Українська парафія в Римі
