LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

Прийдіте, возрадуємося Господеві, ідім перед лицем Його з ісповіданням

3 ntyfonТретій воскресний антифон складається з перших трьох стихів псалма 95 (94) та приспіву Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя1. Цікаво, що третій антифон повсякденної Літургії також укладений з тих же стихів псалма, але має інший приспів, а саме: Спаси нас, Сину Божий, у святих дивний Ти, співаємо Тобі: Алилуя. Основа третього антифона звучить, отже, так: Прийдіте, возрадуємося Господеві, воскликніть Богу, Спасителеві нашому. Ідім перед лицем Його з ісповіданням і псалмами воскликнім Йому. Бо Бог – великий Господь і Цар великий по всій землі.

Третій воскресний антифон, як і перший воскресний антифон, є хвалитним. Чуємо у першому стиху заклик псалмопівця прийти і радіти Господом, воскликати Йому, бо Він наш Спаситель. Зазвичай ми приходимо до храму та й не відчуваємо особливої радості. Це пояснюється зокрема тим, що не роздумуємо над дійсністю спасіння у Христі. Покіль живемо на землі, не надто розуміємо, від чого спас чи врятував нас Христос. Допоки ми у тілі, не дуже мислимо над розділенням душі від тіла та позаземним життям. Нам якось важко усвідомити, що ми спасенні Христом від вічного тління (розкладення, зіпсуття, руйнування) в глибинах аду, бо, живучи на землі, живучи у часі та фізичному просторі, не можемо досвідчити ні вічності, ні нефізичного простору, ні життя поза тілом, нічого з того. Але можемо і покликані розуміти розумом, що ми спасенні Господом від гнітючої вічності у темряві та руйнуванні. Таке розуміння викликає надзвичайну радість – радість спасіння, радість вічного життя, радість того, що є просвіток і надія. Якщо бодай трохи роздумуватимемо над цим, заклик псалмопівця радіти Господом, воскликувати Богу, Спасителеві нашому буде промовляти до нас значно зрозуміліше.

Якщо перший стих третього воскресного антифону закликає прийти і возрадуватися, то другий запрошує прийти перед лице Господа з ісповіданням. Ісповідання (сповідання) – засвідчення життям того, в що віримо. Недостатньо визнавати Бога устами, потрібно Його ісповідувати (сповідувати) життям, тобто у всіх обставинах і перипетіях засвідчувати свою віру в Нього. Таке ісповідання є зрозумілим наслідком радості спасіння. Усвідомивши спасіння у

Христі, навчившись ним радіти, християнин бажатиме жити за заповідями Спасителя, іншими словами, хотітиме ісповідувати Його.

Як наша радість та воскликання псалмами, так і ісповідання належать Богові від нас, бо Він великий Господь і Цар великий по всій землі. Звісно, велич Божого панування («Господь» означає «Пан») та Його царювання не маліє від того, що ми не визнаємо Бога чи не радіємо Йому, чи не ісповідуємо Його. Велич Бога є і буде на віки віків, і ніщо не може її порушити. Божа велич не зазнає браку, коли ми її не визнаємо, але, навпаки, ми зазнаємо браку радості, щасливості, величі, коли паном і царем свого життя визнаємо когось чи щось інше.

1. Приспів третього воскресного антифону є тим же, що і приспів другого воскресного антифону, тож про нього мова йшла попередньо.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі