LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

Мала єктенія після першого антифону

LiturhiaПісля першого антифону слідує Мала єктенія. З назви зрозуміло, що ця єктенія є короткою. І справді вона невелика обсягом: у ній два заклики, одне прохання і молитва з кінцевим славослов’ям. Перший заклик священика звучить так: Ще і ще в мирі Господу помолімся. Вислів ще і ще є формою особливого заохочення до витривалості у молитві. Водночас цей вислів пасує тут також тому, що священик ще раз заохочує вірних бути в мирі. Про потребу молитися в мирі ми чули в першому заклику Мирної єктенії, а в Малій єктенії священик ще і ще закликає до миру. На заклик священика присутні в храмі люди, як звично в єктенії, відповідають: «Господи, помилуй». Далі слідує прохання до Бога «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю», на яке люди знову відповідають: «Господи, помилуй». Про це прохання та про наступний заклик священика віддати все наше життя Христу Богові йшла мова у Мирній єктенії, тож тут не розглядатимемо цих виголосів. Натомість вартує сказати кілька слів про молитву, яку священик читає тихо перед кінцевим славослов’ям, яке виголошується вголос. Ось текст цієї молитви: Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту церкви Твоєї охорони, освяти тих, що люблять красу дому Твого; Ти їх прослав божественною Твоєю силою і не остав нас, що уповаємо на Тебе.

Відразу впізнається, що тиха молитва священика під час Малої єктенії по першому антифоні є частиною Заамвонної молитви, яку священик молиться вголос перед потрійним співом «Будь ім’я Господнє благословенне від нині і до віку» в кінці Божественної Літургії. Якщо говорити про зміст цієї молитви, то важливо звернути увагу на те, що ми, вірні, названі наслідниками (насліддям) або спадкоємцями Бога. На відміну від людського наслідництва чи успадкування, яке наступає по смерті попередників, ми стаємо наслідниками чи спадкоємцями Бога, навпаки, саме тому, що Він вічно живе. Люди стають спадкоємцями Його життя, яким Він щедро ділиться з тими, які цього прагнуть. Успадковуючи Царство Боже, ми успадковуємо життя у Бозі, адже Царство і є нічим іншим, як перебуванням у Бозі.

Коли священик молиться про повноту церкви, то просить Бога охоронити у вірі тих, які на час молитви знаходяться у конкретному храмі, але не лише їх, а всіх, які увірували в Христа. Коли хтось із християн відходить від Христа, то повнота Церкви порушується і не можна сказати, що вона відновлюється тоді, коли якась нова людина стає членом Церкви через Хрещення. Повнота Церкви не вимірюється кількістю членів Церкви, але вірою кожного її члена.

Далі священик у тихій молитві просить, щоб Бог освятив тих, що люблять красу дому Його. Ті люди, які приходять до храму на Богослужіння та особисту молитву, які трудяться у храмі, є оцими любителями краси дому Божого, за яких молиться священик. Ієрей просить Бога освятити цих людей і прославити їх божественною Його силою. Коли людина любить красу дому Божого більше, ніж красу світу, красу інших людей чи власну красу, тоді вона стає здатною мати у собі Божу силу. Прощати ворогів, віддавати життя за інших, плисти проти течії світу можна лише Божою силою. Коли ж Божа сила діє у людині, то неодмінно її прославляє, адже у Бозі людина може все.

Врешті священик у тихій молитві просить Бога, щоб не оставив (не покинув самими) нас, що уповаємо (надіємось) на Нього. Бог не покидає людей напризволяще, завжди чуває над ними, але водночас шанує людську свободу волі. Якщо людина відштовхує Бога, вона є Ним оставлена, залишена. Бог залишає людину в значенні, що дозволяє їй діяти в її свободі волі, не втручається в її свободу, не є насильним. Коли людина вибирає зло, то вибирає бути залишеною Богом. Залишеною не в значенні відштовхнутою (Бог не відштовхує від себе людей), а в значенні самовіддаленою від Бога. Тож коли священик молиться: Не остав нас, що уповаємо на Тебе [Боже], то просить в Бога, щоб нам, які надіємось на Нього, не забракло благодаті не віддаляти себе самих від Нього, щоб Він, шануючи нашу свободу волі, не був змушений залишати нас.

Завершенням тихої молитви є вголос вимовлене священиком славослов’я: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Лише Бог є всесильним та абсолютним, тож справді всяка влада, царювання, сила і слава належить лише Йому. Бо навіть наймогутніша на землі людина позбавляється усієї своєї влади і сили, усього свого царювання, коли помирає. Позбавляється своєї слави, коли тіло її тліє. Тільки Триєдиному Богові належить абсолютна влада і царство, і сила, і слава на віки віків.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі