В тобі, мати, дбайливо зберігся образ, бо, прийнявши хрест, ти пішла слідом за Христом і ділом навчала ти погорджувати тілом, бо воно проминає, а дбати про душу – єство безсмертне. Тим-то з ангелами разом радується, преподобна Маріє, дух твій. Цим тропарем, таким звичним для оспівування пам’яті преподобних, молимося у п’яту неділю Великого посту, коли спогадуємо подвиг преподобної Марії Єгипетської.
Кожна людина є носієм образу Божого, але не у кожній він дбайливо зберігається. У преподобній Марії Єгипетській образ Бога дбайливо зберігся, незважаючи на те, що в її юності цей образ був затьмарений пристрастями та гріхами. Перейшовши життя, преподобна Марія показала образ Божий у собі дуже явним. Велике покаяння очистило великі гріхи юності, тож образ Божий, будучи якийсь час затьмареним у Марії, став знову виразно видним. Велике покаяння не є легким діланням. З життя преподобної Марії Єгипетської знаємо, що до кінця життя, більшість з якого проминуло у жорстоких умовах пустелі, вона відчувала тягар попередніх гріхів міського життя та оплакувала його. Преподобна прийняла хрест – тяготу пустині, голоду, спраги, спеки і холоду, та пішла слідом за Христом. Вона досконало навчилась підпорядковувати бажання тіла бажанням духа. Не тому, що тіло недобре і від нього треба звільнитися наче від якоїсь непотрібної оболонки, зовсім ні. А тому, що тіло з його природними потребами та інстинктами не може переважати розум та свобідну волю людини, які є характеристиками душі. Розум повинен панувати над інстинктами, свобідна воля – над узалежненнями, а не навпаки. Тіло добре і святе, але не може собою управляти. Коли в тропарі сказано про погордження тілом, то мається на увазі підпорядкування тіла, а не відкинення його важливості. Тіло проминає, після смерті погребається у землю та тліє, а однак воскресне останнього дня. Душа ж не зазнає тління, вона безсмертна. Але ні тіло без душі, ні душа без тіла не є людиною. Людина – цілісність душі і тіла. Дбаючи про душу, дбаємо, отже, і про тіло, а не погубляємо його. Саме в цьому контексті слід розуміти слова: Ділом навчала ти погорджувати тілом, бо воно проминає, а дбати про душу – єство безсмертне. Дбання про душу дозволило преподобній Марії з Єгипту, як і численним іншим святим та праведним, осягнути душею небо після смерті, чекаючи водночас на воскресіння тіла, щоб і тілом, і душею радуватися з ангелами.
Марія Ярема
