Преістотний, Неприступний, Превічний у дитяті малому

Skona Rizda v parafiiДіва днесь Преістотного родить і земля вертеп Неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог. Так оспівуємо у кондаку Різдво Христове.

Кондак чітко підкреслює, що ми беремо участь у таїнстві Різдва, а не спогадуємо його як минувшину: на це вказує слово «днесь» і теперішній рід дієслів. Днесь, тобто сьогодні, Діва родить Преістотного. Це не означає, що родження Христа від Діви є постійним, зовсім ні. Історично Діва народила Христа біля двох тисячоліть тому і з цього огляду в історичному часі ми говоримо, що Христос народився, а не родиться. Літургійно ж ми святкуємо історичне Різдво так, як сучасники цієї події, тобто під час Богослужінь ми не є в історичному, але в літургійному часі, а в останньому існує вічне «днесь», тому і кажемо, що Христос рождається (родиться). Живучи історично в часі, що на дві тисячі років віддалений від Різдва, літургійно ми присутні у Різдві, літургійно ми уприсутнюємося у часі, який історично давно пройшов. Тому ми покликані разом з ангелами та пастирями славословити, разом з волхвами подорожувати, щоб побачити духовним зором Христа.

Діва днесь Преістотного родить. «Преістотний» означає «дуже істотний», тобто дуже сутнісний, дуже важливий. Бог справді є Преістотним чи радше єдиним Істотним. Усе, що є поза Богом, – усе творіння – є неістотним саме у собі та отримує істотність лише від Бога. Діва родить Бога і людину в одній особі – Ісуса Христа, тому і сказано, що родить Преістотного.

Земля вертеп Неприступному приносить. «Неприступний» – той, до якого не можна приступити, наблизитися. Ми деколи звемо людей неприступними, але людина може бути хіба у негативному сенсі неприступною. По своїй природі людина людині є приступною, однак своїм моральним вибором вона може стати неприступною (вважати себе кращою за інших людей, а отже свою приступність – недоречною). Однак Бог є по природі Неприступний. Між Богом – Творцем усього – і нами – створіннями – існує така величезна прірва, така відмінність, що приступити до Бога своїми зусиллями ми не можемо. Та Бог сам долає буттєву прірву і приступає до нас. Родившись від Діви, Неприступний стає приступним по своїй волі. Людина людині може стати неприступною по своїй злій волі, неприступний Бог же, навпаки, стає приступним людям по своїй благій волі.

Ради нас родилося дитя мале – превічний Бог. Дитя мале і превічний Бог в одній особі – велике таїнство і великий парадокс християнства. Бо якщо хтось є малим, то як може бути превічним (дуже вічним)? І якщо дитя, то як може бути Богом, Який не знає ані дорослішання, ані старіння? В особі Ісуса Христа цей парадокс став дійсністю і догмою. Навіщо? Ради нас. Ради нас Преістотний дав нам істотність, Неприступний став приступним, Превічний – малим, Бог – дитям.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії