Днесь свідоцтво про Народженого вчора

Sviatyy StefanУ третій день Різдвяних свят творимо пам’ять первомученика Стефана. Зв’язок цього дня із Різдвом Христовим добре переданий у кондаку: Владика вчора до нас у тілі приходив – а раб днесь із тіла виходив; учора Той, що царює, в тілі родився – днесь раба камінням побивають. Задля Нього і кінчається первомученик і божественний Стефан. «Учора», «днесь» вживаються тут у типово літургійному розумінні: те, що святкуємо, є нашим пережиттям події, а не просто її спогадом, є нашим уприсутненням у час, що вже пройшов, утворивши між нами та спасенними подіями, які святкуємо, відстань у багато віків. Літургійний піснеспів представляє зміщення часу не лише між І та XXI століттям, але й між подіями самого І століття. Адже між народженням Спасителя та смертю Стефана пройшло більше трьох десятків років, а в літургійній мові це позначено словами «вчора» і «днесь»: вчора до нас у тілі приходив Владика, а днесь раб виходить із тіла. Так, кондак пристосований до реальності нашого життя: вчора (позавчора) ми буквально святкували Різдво, а сьогодні святкуємо пам’ять св. Стефана, однак це не просто пристосування, це вияв смислу святкування, який полягає власне у нашому уприсутненні через святу Літургію Церкви поза простором і часом у спасенні події Різдва Господнього та мучеництва Його першого ісповідника.

Страждання та смерть первомученика Стефана, як і його послідовників у мучеництві, є засвідченням правди про те, що Народжений у Вифлеємі – предвічний Бог, що Воплочений від Діви – єдиний Спаситель, що людина Ісус, розіп’ята і воскресла, та Син Божий у вічній славі Божества – це одна іпостась. Христос воплотився від Діви «задля нас і нашого ради спасення», як каже Символ віри, тоді як первомученик Стефан помер задля Христа. Однак його смерть задля Христа була водночас і задля нас. Адже св. Стефан виявив нам «нечестя мучителів» та своїм прикладом показав прощення, якого навчав Господь: Подвигом добрим змагався ти, первомученику Христовий і апостоле, і нечестя мучителів виявив ти, бо, камінням побитий з рук беззаконних, вінець прийняв ти з високої десниці і до Бога взивав ти, кличучи: Господи, не постав їм цього гріха (тропар).

Ім’я Стефан походить від грецького «вінець». Первомученик справді прийняв вінець з високої десниці, тобто від Христа Бога, Якого воплочення та різдво, смерть та воскресіння засвідчив своєю смертю.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії