Від Отця без матері і від Матері без отця

sobor presvyatoyi bogoroditsiРаніш зірниці від Отця без матері роджений – на землі без отця днесь воплотився з Тебе. Тим-то звізда благовістує волхвам, ангели ж із пастирями оспівують несказанне різдво Твоє, Благодатная (кондак), – молиться наша Церква у наступний день після Різдва Христового, святкуючи Собор Пресвятої Богородиці. Кондак згадує про подвійне родження Сина Божого: вічне від Отця та часове від Діви Марії. Родження від Отця є раніш зірниці, тобто раніше, ніж існувала будь-яка зірка (під зірницею власне мається на увазі найранніша зірка), тобто перед існуванням сонця (сонце – це також зірка), тобто перед існуванням часу (час вимірюється рухом планет). Це не означає, що Син Божий був роджений Отцем просто перед тим, як був сотворений світ з його планетами та зорями. Ні, це означає, що родження Сина від Отця є позачасовим, тобто Син не є «молодшим» від Отця, а рівний Йому за часом буття, бо цим часом є вічність. Так же і саме родження Сина від Отця є вічним родженням, якби вічним виходженням з лона Отця, а не одноразовим явищем. Родження Сина від Отця є родженням Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного (Символ віри). Таке родження від Отця є без матері і не має фактично нічого аналогічного з людським родженням сина від батьків, адже людське родження вимагає взаємодії чоловіка і жінки, є обмеженим в часі та встановлює вікову різницю між батьками і дитиною.

Будучи вічно родженим від Отця, Син в певний історичний час стає родженим від Діви Марії. І це родження також дуже незбагненне та неосяжне розумом. Попри те, що родження у Вифлеємі було поміщене у час та обмежене у часі (не є вічно триваючим, як родження від Отця), все ж було родженням від Матері без отця, тобто не підлягало законам природи. Кондак говорить про те, що це земне родження від Матері-Діви (поєднання материнства і дівства Пресвятої Богородиці – ще одне свідчення надприродності родження Христового) відбувається днесь, тобто сьогодні. Це не означає власне вічного родження Ісуса від Діви Марії (начебто вічне «сьогодні»), а лиш те, що ми сьогодні стаємося реальними учасниками події, яка відбулась раніше. Стаємося учасниками Різдва завдяки Літургії Церкви, так як в містичний спосіб проходимо час назад, бо ж подія народження Ісуса у Вифлеємі є історичним минулим. Але власне тому, що ми сьогодні стаємося учасниками того, що відбулось в історичному минулому, тому і молимось в теперішньому часі: Тим-то звізда благовістує волхвам, ангели ж із пастирями оспівують несказанне різдво Твоє, Благодатная. Тому, зрештою, і вітаємось у різдвяний період в теперішньому часі: «Христос Рождається!»

Підсумовуючи, Син Божий двічі роджений: від Бога Отця яко Бог, і це родження є вічним (вічно триває), позачасовим та не має фактично аналогій з людським родженням, та від Діви Марії яко людина, і це родження є обмеженим в часі (тривало лише якийсь час), є часовим (відбулось біля двох тисячоліть тому), але водночас є родженням надприродним, а не звичним для людей (від Матері без отця). У другий день Різдва Христового святкуємо власне оце друге родження та величаємо Матір-Діву, Якою Христос-Бог прийшов у світ.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії