Сповіщали Христа – Життя і Воскресіння роду нашого

Nedila PraotsivВ одній зі стихир Вечірні неділі Праотців Церква нас закликає: Прийдіть, вірні, піснями вшануймо собор Праотців: Адама праотця, Еноха, Ноя, Мелхіседека, Авраама, Ісаака і Якова; в Законі ж: Мойсея і Арона, Ісуса, Самуїла і Давида, з ними ж Ісаю, Єремію, Єзекиїла і Даниїла й інших дванадцятьох, разом же й Іллю і Єлисея та всіх інших: Захарію і Христителя, і тих, що сповіщали Христа – Життя і Воскресіння роду нашого. У завершальній частині цього піснеспіву є начебто пояснення, чому перед Різдвом Господнім потрібно згадувати старозавітних праведників: бо вони сповіщали Христа – Життя і Воскресіння роду нашого.

Коли читаємо у Святому Письмі про життя згаданих праведників, то відразу бачимо, що не всі з них прямо проповідували про пришестя Христа-Месії, як от це робили пророки. Чому ж тоді кажемо, що всі вони таки сповіщали Христа? Бо вони робили це своїм праведним життям, а також будучи прабатьками Христові по тілу або прообразуючи Його. Про Адама, який прожив 930 років (див. Бут 5, 5), не згадано, щоб він мав ще якусь іншу провину, окрім першого непослуху; про Еноха сказано, що він «ходив з Богом» (Бт 5, 22.24); про Ноя написано, що він «був чоловік праведний і досконалий між сучасниками» та, як і Енох, «ходив з Богом» (Бт 6, 9); про Мелхіседека стверджено, що він був «священик Бога Всевишнього» (Бт 14, 18) та став прообразом священства самого Христа (див. Євр 7); про Авраама звіщено, що в його потомстві «благословляться всі народи землі» (Бт 22, 18), і власне оцим благословенням всіх народів став єдиний чоловік, один з потомків Авраама – Господь Ісус (пор. Гл 3, 16), про Ісаака написано, що за його іменем названо потомство Авраама (пор. Бт 21, 12; Євр 9, 7), а отже, і благословенний потомок – Христос; про Якова написано, що він «змагався з Богом і з людьми та й переміг», отримавши ім’я Ізраїль (Бт 32, 29). Мойсей і Арон, брат його, проповідували Христа-Визволителя та Його Пасху через виведення народу з єгипетської неволі (вихід Ізраїля з Єгипту є прообразом виходу усіх народів з темряви гріха і смерті через Христа; заколення ягняти та помазання ним одвірків в Єгипті в ніч Виходу є прообразом пасхальної жертви Христа в Його крові). Ісус Навин, під проводом якого ізраїльтяни захопили Обітовану землю, також прообразував Спасителя Христа, в Якому ми отримали можливість силою взяти Царство Небесне (пор. Мт 11, 12). Самуїл-пророк був першим, хто помазав миром ізраїльського царя на владарювання, він же помазав миром царя і пророка Давида, що його сином названий Христос («Син Давидів» – це не лише ствердження того, що Господь походив з покоління Давида, але й почесний титул, так як Давид був найзнаменитіший царем Ізраїля, а також автором численних псалмів, в яких містяться пророцтва про Христа). Ісая, Єремія, Єзекиїл і Даниїл – чотири великих пророки (так їх назвали тому, що книги, приписані їм у каноні Святого Письма, є великими за обсягом) і дванадцять малих пророків (їхні книги малі за обсягом) проповідували прихід Христа Спасителя через слова, напоумлення, символи та образи. Так же і Ілля та Єлисей проповідували прихід Месії, зокрема через чинення великих знаків у народі, як от воскресіння мертвих. Захарія, батько Йоана Христителя – останній пророк Старого Завіту, звіщав близький прихід Господа, пророкуючи, що його син стане Предтечею Христа (див. Лк 1, 76-79). І, звісно, саме свідчення Йоана було проповіддю Христа – Агнця Божого, що бере гріхи світу (пор. Йо 1, 29).

Усі, отже, згадані праведники Старого Завіту у свій спосіб провіщали прихід Христа. Хтось своїм праведним життям звіщав Праведника, що прийде спасти світ, хтось був праотцем Христові по тілу і крові, хтось прообразував своїм життям події з життя Спасителя, хтось пророкував про Господа у псалмах, словах, знаках, хтось став Йому Предтечею. Неділя Праотців спогадує праведних з вибраного народу, адже цей народ дав родовід Христові яко людині. «Вони – ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім – Бог, благословенний повіки. Амінь» (Рм 9, 4-5), – пише святий апостол Павло. У цю неділю особливо також спогадується плем’я Юди, адже Ісус Христос походив саме з цього племені (Юда – один з дванадцяти синів Якова). Хвалитна стихира Утрені закликає нас: Відсвяткуймо, вірні, Отців, що були перед Законом. Достойно пошануймо річну пам’ять Авраама і тих, що були з ним. Оспіваймо плем’я Юди, з Даниїлом же, як образ Тройці, вавилонських юнаків, що погасили силу полум’я. Сповняючи ревно пророчі сповіщення, з Ісаєю голосно закличмо: Ось Діва зачне й народить сина, Еммануїла, що значить: З нами Бог! Ця стихира завершується відомим пророцтвом Ісаї, яке він виголосив за яких вісім століть до Різдва. Предивні Христові праотці, люди-прообрази Христа, Його пророки. Своїм життям, прообразуванням, пророцтвами вони сповнювали людей надією задовго до того, як ця надія сповнилася.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії