Проповідь преосвященного владики Діонісія до учасників молодіжного фестивалю «Вітер На-Дії»

vl. Dionisij na festyvali Viter Na DiiМт 22, 1-14; 2Кор 1,21 -2,4

Дорогі наші хлопці й дівчата! Вітаю Вас усіх учасників молодіжного фестивалю «Вітер На-Дії»! Вітаю молодь присутню на цій Божественній Літургії, і всю нашу молодь в Італії. Ми зараз несені свіжим вітром Надії.

Дорогі, ми разом з Вами, адже Ви наша радість, наша надія! Ми хочемо пишатися Вами.

Ви певно вже чули про таку африканську приказку: «Якщо хочеш йти швидко, біжи сам; якщо хочеш зайти далеко, біжи з іншим».

Ми запрошуємо Вас йти з нами, у спільноті української греко-католицької Церкви в Італії. Якщо будемо йти разом, зайдемо далеко, не згубимося в дорозі життя, дійдемо до мети.

Самим дуже легко згубитися у сучасному світі, зникнути, як краплинка води у морі.

Йти з разом з іншими дає нам можливість відчувати себе народом - Божим народом, почувати себе безпечно, рахувати на допомогу й підтримку братів і сестер, та одночасно, підтримуючи і допомагаючи нашим братам і сестрам.

Нам необхідно йти разом до мети, на зустріч Божого Царства, упевнено, з довір’ям, без страху і тривоги; до Царства Божої любові, як улюблені діти Божі, і тим самим зберігаючи молодість духа, навіть серед життєвих випробувань і страждань.

Тоді наше життя не завершиться: з нічим, у порожнечі, у самоті, а завершиться у спільноті тут на землі і в Царстві Небесному!

Пригадую вам, що слово “Церква” походить з грецького «еклезія», що означає «скликання», збір людей. Господь нас кличе, нас штовхає до того, щоб вийшли з індивідуалізму, від закриття у собі, щоб брати участь у великій церковній сім’ї.

Молоді друзі! Я вас кличу до спільної розбудови нашої Церкви, новоствореного Апостольського Екзархату для вірних українців католиків, візантійського обряду, що проживають в Італії.

Я довідався, що в 2018/2019 шкільному році 2.753 українців зареєстровано по університетах Італії, а всіх разом по різних школах 20.116 українських громадян. Це велика кількість!

Перш за все ми всі покликані будувати на основі, яку поклав Ісус Христос. Екзархат стає Божою нивою, Божий виноградником, а власник його - Ісус Христос. Ми всі запрошені працювати на цій Божій ниві, у цьому Божому винограднику: священнослужителі, богопосвячені особи і миряни, жінки і чоловіки, старші і молодь.

Я і Священики, скликаємо молодь в Італії, і кажемо з глибини душі:
«Ви нам потрібні!» Ми чекаємо на Вас!
Без вашої активної участі буде важко продовжувати розбудову Церкви.

Ми потребуємо вашої молитви, ентузіазму, творчої ініціативи, ваших думок, серця і рук, адже ви можете бути - «Вітер На-Дії».

Ми чекаємо на ваші таланти, дари, харизми.

Ми охоче послухаємо Вас про те, яку цеглину ви зможете вкласти в будову цього Екзархату.

Прошу Вас там, де ви є зверніться до священиків і скажіть їм: Чим я можу вам допомогти. Або ж самі запропонуйте їм конкретну допомогу: я можу допомогти з онлайн трансляцію, веденням сторінки в соціальних мережах, з санітарними умовами в храмі, або бути просто волонтером!

Зізнаюсь: без Вас важко думати про майбутність! І це говорить вам той, хто сам був молодим і з той, з кого постійно оточувала молодь!

Ми разом з Вами у тому самому життєвому човні!

Пам’ятайте: Ми з Вами! Будьмо разом!

Моя житейська дорога завершується разом з Вами, а ваша ще далека! Втім, поки Бог дає мені сили я йду, а інколи біжу разом з Вами, до остаточної мети: небесного Царства!

Вітаю усіх з вас братньою любов’ю!

Проте на цій Божественній Літургії, що Царство небесне подібне до весільного бенкету, що його справив цар своєму синові. Весілля на уявлення Євреїв є тим месіанським бенкетом, які згідно пророка Ісаї і Книги Одкровення є тим «шлюбом Агнця… та блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані» (Одкр 19,7-9. Пор. Іс 25, 6-10).

Цар - це Бог Отець; Ісус – це жених (Пор Мт 9,15), що вийшов шукати наречену, а нею є людство – Церква. Він з людством створює новий і вічний завіт, адже єднається Бог з людиною в Ісусі Христі на віки, нерозривним союзом.

На весілля, що цар зготовив для свого сина є потрійне запрошення. Перші дві хвилі запрошених знехтували покликом з різних земських причин, а ті з роздоріжжя, що на маргінесі суспільства – прийняли.

Господь упродовж історії спасіння посилає своїх слуг до свого народу. У притчі про виноградарів посилає пророків, а на кінець свого Єдинородного Сина, а в цій притчі посилає інших слуг, апостолів, місіонерів, щоб запросити всіх на весілля. Доступ вільний, не треба нічого платити, бенкет багатий, зарізано годовану худобу, пишні вина (Пор. Іс 25,6)… Незважаючи на те весільне багатство, запрошені байдужі, і нехтують запрошенням, знущаються зі слуг, а навіть їх вбивають. Оправдання, щоб не піти різні: і поле, крамарство, студії, праця, відпочинок, і тому нехтують Божим покликом стати учасником небесного весілля.

Після двох перших запрошень весільний зал ще на пів порожній, а заповнюється тими, що приходять з роздоріжжя, з периферій міст, «бідні, кульгаві, сліпі» (Лк 14,21). Тому тут здійснюються слова Ісуса, що «блудниці і митарі» випередять у Царстві Божім тих, що були першими запрошеними (Пор. Мт 21,31). Повний зал, добрими і поганими людьми, адже всі запрошені на шлюб Агнця - «весільна світлиця була гостей повна».

Хто приходить до весільної світлиці одержує даром весільну одіж, той, хто сказав «так!» на запрошення царя. Не треба купувати весільної одежі, вистачить її одягнути, щоб увійти з чистою одежею до світлиці. Проте, дехто не хоче в неї одягнутись. Коли цар уходить до світлиці і бачить того, що не має весільної одежі, каже: «друже, чому ти не одягнув весільної одежі». А той чоловік мовчав. І знову розчаровується цар, бо і той чоловік не прийняв його дар, дар спасіння, і тому його «вкидають у темряву, де буде плач і скрегіт зубів». Це тверде слово про тих, що відкидають Божий дар. Бог дає нам життя, а людина воліє смерть.

Прийняти запрошення і одягнутись у весільну одежу залежить від нас, решта все дароване. Бог все зробив заради нас, але не може спасти нас без нашої співпраці.

А ми слухали також другий лист Апостола Павла до Корінтіян, де він каже, що «той, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас то Бог, який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток духа».

Отож, ми не тільки приймаємо запрошення на «бенкет Ангця, але маємо печать Духа Святого, щоб бути тими слугами, що запрошують інших до цієї «весільної світлиці». Всі, силою таїнства Миропомазання. одержують загальне священство, стають місіонерами, свідками Христового воскресіння, і не повинні боятися інколи побиття і переслідування. А коли це станеться, тоді слід пригадати собі слова Ісуса: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради» (Мт 5,11).

Отже, слово «Церква», означає скликання. Ми кличемо, запрошуємо сьогодні нашу молодь бути учасником Божого бенкету.

Когось він запрошує хлопців і дівчат, навіть до того, щоб все залишити, щоб посвятити повністю своє життя заради Небесно Царства.

Проте як колись, так і сьогодні велика небезпека нехтувати Божим запрошенням стати учасником Божого бенкету. Господь все зготовив для нас, і дарує нам весільну одежу, проте ми можемо відмовитись, і не одягнутись у весільну одіж, і наше життя може завершитись у без - на – дії.

Молимось, щоб подув Божий дух, «Вітер На-Дії» на нашу молодь і на всі нас!

Рим

13 вересня 2020


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії