Пасха – найбільше християнське свято, в якому світло торжествуємо воскресення з мертвих на третій день Господа нашого Ісуса Христа. На це свято на наших землях склалася традиція освячувати паски та іншу поживу, яку приносимо до храму (на подвір’я храму) для благословення, щоб потім з радістю споживати освячену їжу у великий і святий день Пасхи Господньої. Це гарний і добрий звичай, який віками існує в українському народі, однак ми з нього сотворили певного ідола. Що мається на увазі?
Стихи:
Великий Вівторок нам представляє десять дів,
Які почули від непідкупного Владики вирок.
У Святий і Великий Вівторок ми споминаємо притчу про десять дів, бо цю та інші притчі Господь, йдучи на страждання та входячи (це було на горі Оливній – див. Мт гл. 21, 22, 25) в Єрусалим, розповідав своїм учням, а деякі звертав і до юдеїв. Притчу ж про десять дів сказав Він, закликаючи до милостині і разом з тим навчаючи всіх бути готовими заздалегідь до смерті.
Стихи (на Йосифа Прекрасного):
Йосиф цнотливий став справедливим правителем і хліба роздавачем. О, вмістилище чеснот!
Стихи (на всохлу смоковницю):
Єврейське зібрання проображаючи,
Христос своїм прокляттям висушує
Смоковницю, позбавлену плодів духовних,
Тож уникаймо ми її нещастя!
Спогад Тайної Вечері
Воспоминання Святих Спасенних Страстей Господа нашого Ісуса Христа
Стихи на розп’яття:
Ти, Боже, живий – і умертвлений на древі;
О, обнажений мертвець – і Син Бога Живого!
Стихи на розбійника, розп’ятого з Христом:
Відкрив розбійник зачинені врата Едему;
Він вставив ключ – (молитву): Пом’яни мене!
Стихи:
Жінка, помазавши Христове тіло миром,
Передвіщає смирну і алое Никодима.
У Святу і Велику Середу божественні отці повеліли творити спомин про жінку-блудницю, яка незадовго до спасительних страждань помазала Господа миром. Для того встановлено здійснювати тепер її пам’ять, щоб, за словом Спасителя, всюди і всім було сповіщено про її ревний вчинок.
Стихи:
Даремно, стороже, охороняєш гріб:
Не втримає могила Самосущого Життя.
У Святу і Велику Суботу святкуємо Боготілесне погребення і зішестя в ад Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, завдяки чому рід наш, покликаний від тління, до вічного життя перейшов.
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
