Господь Бог є господарем життя, лише Він є джерелом перемоги і успіху
[…]
Сьогоднішнє Євангеліє (Мт 14, 14-22) розповідає нам, як Ісус Христос нагодував своїх людей, які зійшлися послухати Його слово. Господь побачив усі потреби й тривоги народу і змилосердився над ним. Тим милосердям Він дав людям надію і життя.
Це дійство помноження хлібів на п’ять тисяч людей Ісус Христос учинив, згадуючи старозавітну подію, коли Божий народ 40 років подорожував пустелею. Найважливішою наукою, що її дав Господь Бог тоді своєму народові, було те, що успіх мандрівки ізраїльтян (люди в пустелі щодня були на межі життя і смерті), тобто можливість посісти обітовану землю, не залежить від їхньої здатності долати труднощі. Успіх залежить від Бога.
Господь Бог є господарем життя, лише Він є джерелом перемоги і успіху. Лише там, де є Бог, є добробут. Господь дає хліб серед пустелі, життя серед смерті, надію серед відчаю. Ісус Христос бере п’ять хлібин і ламає їх. Це євхаристійний жест. Те саме Він чинить на кожній Службі Божій, коли перед нашими очима руками своїх учнів ламає хліб і благословляє чашу, перетворює їх на своє Тіло і Кров і таким чином годує своїх дітей, помножує свої сили. Те маленьке стає здатним нагодувати тисячі. Бо слабке Боже сильніше за сильне людське.
Ці слова Євангелія стосуються нас, українців. Бо ми, як Божий народ, подорожуємо від рабства до свободи. У цю мандрівку ми пустилися більше як 20 років тому, і, можливо, перед нами ще багато труднощів. Проте Господь поміж нами. Він є той, що животворить, і Його присутність – запорука нашої сили і надії, що всяке зло буде переможене; добро, мир, спокій і Боже благословення спливатимуть на Його людей.
[…]
Ми сьогодні чули слова Христа, які Він промовив до своїх учнів: «Не треба людям розходитися, ви дайте їм їсти». Мабуть, учні могли сказати, що в них немає ресурсів, можливостей виконати Господнє завдання: у них було тільки п’ять хлібин і дві рибини. Засоби і можливості людини завжди невідповідні до завдань, яке ставить перед людиною і Церквою Господь Бог. Однак ми зможемо виконати те завдання, якщо все, що маємо, цілковито віддамо Богові. І тоді Всевишній це помножить, – помножить настільки, що стане ще більше, ніж ми потребуємо.
[…]
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Всеукраїнської патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос та єпископської хіротонії о. Йосафата Мощича (Галич, Івано-Франківська область 3.08.2014). Відеозапис.
Хліб життя серед пустелі земної мандрівки
«Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися».
[…]
У сьогоднішньому євангельському читанні (Мт 14, 14-22) ми чуємо, як люди з усіх усюд збиралися, щоби почути слово, яким до них промовляв наш Спаситель Ісус Христос. Господь Ісус є воплоченим Божим Словом і тому, коли Він промовляв до людей, зцілялося багато недужих, оздоровлялися ті, які потребували здоров’я душі і тіла. І так крок за кроком, слухаючи цього животворящого Слова, учні опинилися в пустинному місці. Там, серед пустелі, Христос хоче нагодувати своїх людей, щоб вони не ослабли в дорозі, щоби вони не лишилися небесної сили, якої потребують для того, щоби подорожувати своїм земним життям. Помножуючи хліби у пустелі, Ісус Христос сповняє на собі дуже цікавий пророчий знак, який ми бачимо вже у Старому Завіті, коли ізраїльський народ подорожує в пустелі. Господь Бог вчить народ, що не хлібом єдиним живе людина, але кожним словом, яке виходить з уст Божих. Там у пустелі Господь Бог наче позбавляє людину всього того, що приходить від землі та від праці її рук і подає їй небесний хліб, який не від людини і не від сотвореного світу, але від Бога і Творця. Сьогодні Він те саме чинить серед своїх учнів. Дуже цікаво, що для того, щоби нагодувати людей, Христос каже до своїх апостолів: «Ви дайте їм їсти». Бере тоді те, що вони мали, благословляє хліб і рибу, а апостоли роздають усім людям, і ніхто не лишився голодним. Ісус Христос тим жестом показує і передвіщає нам дар тайни Пресвятої Євхаристії, Святих Таїн, якими втішається Христова Церква. Джерелом сили і життя Церкви Христової, фундаментом її існування є її таїнственна природа. Апостолам Христос передав силу роздавати небесну поживу Слова Божого і Божественної благодаті.
Кожної Літургії, коли священик роздроблює Тіло Христове, він каже такі слова: «Роздроблюється і розділюється Агнець Божий, що Його їдять, але ніколи не з’їдають і причасників Він освячує». Те саме ламання хліба і той самий момент подавання сили Слова Божого і Його благодаті ми переживаємо на кожній Божественній Літургії, тому що сам Христос приходить, щоби на престолі розламати і поблагословити нам хліб та перетворити його на своє тіло, а вино – на свою кров. І тоді через руки священнослужителів Він хоче нагодувати всіх вас […], щоби ніхто не охляв у дорозі.
У пустелі Христос навчає своїх учнів і всіх людей, що там де є Бог, ніколи нічого не забракне. Якщо ми у своєму житті будемо шукати джерело усякого добра, Божої присутності і Його сили, тоді навіть серед пустелі земної мандрівки Господь подасть нам стільки поживи, що назбираємо багато кошів, і це буде набагато більше від того, ніж ми потребуємо.
«Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися».
Ми добре знаємо, що дитина не може рости без любові і ласки своїх батьків. […] У людському житті ця ласка – це лише глибоке людське почуття, яке оживляє людину, яка росте. Але Божа ласка, Божа благодать – це сила небесна, яка дає життя дочасне і майбутнє. Момент, коли ми чуємося любленими і приголубленими Богом, це коли ми беремо участь у Святих Тайнах. Свята Тайна – це видимий знак невидимої Божої благодаті. Святі Тайни міняють нас, на все життя назнаменовують нас якимось незатертим знаком, як наприклад Тайна Хрещення, Миропомазання чи Священства. Дар Євхаристії є хлібом душі, без якого людина не може жити, не може розвиватися, не може жити християнським життям.
[…]
Сьогодні наш Небесний Отець хоче усіх нас приголубити і показати, що кожний з нас є Його улюбленим сином і донею. Апостол Павло каже, що ми з вами «отримали Духа усиновлення, Який з нашого серця кличе: Авва, Отче», а слово «Авва» означає «Татусю». Силою Божою, яку отримуємо у Тайнах Христової Церкви, ми можемо звернутися з такою самою любов’ю і ніжністю до Бога, Який дає нам життя.
«Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися».
[…]
Святі Тайни – це джерела Божественної благодаті і нашого життя. Я хочу щиро заохотити усіх вас черпати з тих джерел ласки Господньої, часто сповідатися, навіть кожного дня приступати до Святого Причастя.
[…]
Нехай Мати Наша Богородиця навчить нас бути добрими християнами, люблячими синами і доньками Церкви і нашої української землі […].
Пресвятая Госпоже Богородице, спаси нас!
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Всеукраїнської патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос (Галич, Івано-Франківська область 29.07.2012). Відеозапис.
Помноження хлібів – спомин про манну і пророчий знак Євхаристії
[…]
У сьогоднішньому євангельському читанні (Мт 14, 14-22) ми зустрічаємо Христа, Який в пустинному місці навчає велике число людей. Обставини, описані євангелистом Матеєм, свідчать про те, що Спаситель об’являє себе як новий Мойсей, котрий веде Ізраїля в пустелі від рабства до свободи. Господь наче нагадує людям, що вони не покинуті овечки, які не мають пастиря, не безбатченки, котрі блукають, наче в пустелі, рідним краєм. Вони є дітьми Божими, спадкоємцями Заповіту між Богом і Його людом, – Союзу, який колись у пустелі біля гори Синай їхні батьки уклали з Богом, як написано: «Знай же, що Господь, Бог твій, то правдивий Бог; Бог вірний, що дотримує союз і ласку по тисячні покоління для тих, що люблять і пильнують заповіді Його; а тому, хто Його ненавидить, відплачує, гублячи його» (Втор. 7, 9−10а).
Ламаючи хліб у пустелі та помножуючи його, щоб втамувати голод п’яти тисяч осіб, наш Спаситель не тільки пригадує своїм апостолам про небесний хліб – манну, яка колись нагодувала старозавітний Божий люд у пустелі. Він сповіщає про укладення Нового Заповіту між Богом і всім людством, – Заповіту, що буде запечатаний у Його Крові хресною жертвою. Тож цей помножений хліб є пророчим знаком Хліба, яким є Христове Тіло, таїнственно присутнє тут для нас у Святій Євхаристії. Цей Хліб, розподілений на спомин про Його Смерть і Воскресіння, живить і підтримує нас, що є Його Містичним Тілом – Його святою Церквою.
Слухаючи ці євангельські слова, відчуваємо велику радість тих, хто пережив це чудо і прийняв їжу. В Євангелії просто написано: «Всі їли до наситу...» (Мт 14, 20). Можемо лишень уявити собі духовне насичення, яке пережили ці люди, три дні слухаючи Господню науку! Коли вже не стало і тілесної поживи, Христос задовольнив і цю їхню потребу, підтверджуючи, що «з нами Бог». Справжнім чудом було те, що Божий Син − Еммануїл − став одним із нас і промовив до нас безпосередньо. У пустелі Мойсей говорив про Боже Слово як про їжу: «…не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх» (Втор. 8, 3). Це його слово сповнилося в радісній присутності воплоченого Божого Слова між нами.
[…]
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Міжнародної всецерковної прощі з нагоди освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві та святкування Тисячодвадцятип’ятиріччя Хрещення України-Русі (18.08.2013, Патріарший собор Воскресіння Христового у м. Києві). Повний текст проповіді. Відеозапис.
