У восьму неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про перше чудесне помноження хлібів (Мт 14,14-22).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців та давньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

14. А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

Народ потребує Христа

Прив’язаний до Нього народ не залишає Його, а йде слідом за Ним; і пригода з Йоаном не лякала їх. Така прив’язаність! Така любов! Так, вона все перемагає і усуває труднощі.

За це народ і отримав незабаром нагороду. А вийшовши Ісус, – продовжує євангелист, – побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих (Мт 14,14). Хоч їхня ревність була великою, але Христові благодіяння перевищували ціну всякого старання. Тому євангелист подає як причину зцілень в даному випадку особливу милість. Христос всіх зціляє і не питає тут про віру, тому що зцілені показують свою віру вже тим самим, що прийшли до Ісуса, залишили міста, ревно шукали Його і не залишали, коли навіть примушував їх до того голод. Христос має намір дати їм їжу. Але сам не починає цього, а очікує, коли вони звернуться до нього з проханням, усюди, як я вже говорив, зберігаючи правило: не приступати до звершення чуд як лише на прохання. Але чому ж ніхто з народу не підійшов і не попросив Його про це? Вони безмірно Його поважали і бажанням бути при Ньому переборювали в собі почуття голоду. Але й учні Його не підійшли і не сказали: «Нагодуй їх». Не зробили цього, бо ще були недосконалі.

Йоан Золотоустий,Проповіді на Євангеліє від Матея 49,1.

Неділя 8-ма по Зісланні Святого Духа. Перше послання Апостола Павла до Коринтян 1,10-18

10. Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: «Я – Павлів, а я – Аполлосів, а я – Кифин, а я – Христів». 13. Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая, 15. щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім’я. 16. Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого. 17. Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

Дорогі брати і Сестри

Мт 14,14-22; 1 Кор 1, 10-1

Сьогодні Літургія нам подає дуже важливі читання Божого Слова: Розмноження хлібів і питання поділів у церковних спільнотах. Здається, що між цими двома читаннями не має зв’язку. Проте, зв’язок є і дуже глибокий.

Євангеліє восьмої неділі по Зісланні Святого Духа (Мт 14, 14-22) оповідає нам про перше з двох чуд помноження хлібів. Для Бога, Який словом та чудодійною силою живив свій народ, звісно не було неможливим, ані проблемним нагодувати його поживою тілесною. Цікавим є однак той факт, що ініціюють це чудо не самі люди, що прийшли з міст на це пустинне місце та й до вечора не мали поживи, будучи втомленими і голодними. Серед них є також діти, можливо і особи літнього віку.

Вони ані не розходяться, ані не просять дати їм час на придбання харчів, ані не просять їжі в Апостолів чи Христа. Вони просто перебувають з Господом, слухаючи Його слова та видужуючи зі своїх недуг. Цікаво, що ці люди не побиваються про підкріплення для тіла. Настільки великою, отже, повинна була бути їхня спрага поживи духовної. Прагнучи духовного, його отримали. Але отримали також і тілесні добра, ніхто бо з них не зостав голодним.