У третю неділю по П’ятидесятниці, 24 червня 2012 р., Божественну Літургію в українській парафії в Римі очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський, Високопреосвященний Владика Василій (Семенюк). З митрополитом співслужили ієрей Андрій Романків, Протосинкел Тернопільсько-Зборівської Митрополії і Архиєпархії, ієрей Дмитро Квич, парох Зарваниці, ієрей Іван Кулик, настоятель храму Свв. Сергія і Вакха в Римі, та отець-диякон Адам Матрас.
Під час проповіді Високопреосвященний Владика звернув увагу на чоловіколюбство Бога, Який полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця (Йо 13,1).
Така повнота Божої любові виявилась тим, що Бог послав у світ свого Сина, щоб кожен, хто у Нього вірує, не загинув, бо Бог не засудив світ, але послав свого Єдинородного Сина світ спасти (пор. Йо 3, 16-17). Така любов покликає нас до взаємної любові. Але неможливо любити Бога, Якого не бачимо, не любивши брата свого, якого бачимо (пор. 1 Йо 4, 20) – звертаючись до писань Йоана, наголосив Владика. Прикладом жертвенної любові до Бога і до ближнього Кир Василій поставив особу блаженного священомученика Омеляна Ковча, в’язня концтабору Майданек (Люблін, Польща), який, відбуваючи покарання у цьому місці нелюдських знущань, писав у листі своїм рідним: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності […] Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. […] Я розумію, що ви стараєтеся визволити мене. Але я вас прошу цього не робити. Вчора вони вбили 50 людей. Якщо мене тут не буде, то хто допоможе їм перейти через ці страждання. Вони підуть по шляху до Вічності з усіма їхніми гріхами і зневірою, котра приведе їх у пекло. А зараз вони ідуть на смерть з високо піднятими головами, залишивши позаду всі гріхи. І таким чином вони попадуть до вічного міста». Така любов є справжнім прикладом, справжнім покликанням кожного з нас. Власне закликом приймати любов і любити була недільна проповідь Кир Василія.
По закінченні Божественної Літургії Високопреосвященний Владика уділив кожному вірному єпископське благословення, намагаючись таким чином підтримати вірних у їхній нелегкій заробітчанській долі.
