LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Документальний фільм «Три історії Галичини» показали у Римі

Prezentazia Try istorii HalychynyУ рамках європейського туру в Римі презентували документальний фільм «Три історії Галичини», який зняли українка Ольга Онишко та ліванка Сара Фархат. У суботу, 8 червня, фільм показали в римському кінотеатрі Hall «Detour», а в неділю, 9 червня, відбувся показ та презентація документальної стрічки в парафіяльному залі парафії Свв. Сергія і Вакха. Презентацію фільму очолили режисер та продюсер фільму п. Ольга Онишко та п. Оксана Пахльовська, письменник, культуролог, професор Римського університету «Ла Сап’єнца».

Українка Ольга Онишко і ліванка Сара Фархат готували проект фільму більше п’яти років. У стрічці використані унікальні архівні фото і відеоматеріали. Авторами зібрано 12 гостросюжетних історій, а на екрані представлено три з них. Замість науковців говорять свідки – єврей, українка і поляк. Кожен розповідає свою правду про криваві події на галицькій землі, яка перебувала тоді між Сталіном і Гітлером. Три герої фільму оповідають кожен власну історію про жахіття війни, етнічних чисток і визвольної боротьби впродовж 40-х років на території Галичини. За словами авторів фільму, навіть у той важкий час, людина могла ризикувати життям заради порятунку власного ворога. У документальному фільмі вражаючі приклади людяності на полі бою ставляться на противагу міжнаціональній ворожнечі у мирний час. Чи є українці, поляки і євреї й досі ворогами один для одного? Саме фільм «Три історії Галичини» покликаний розпочати відкриту розмову національних спільнот.

«Ми робили цей фільм з метою, щоб показати світові нашу історію. Це фільм про історичний біль, який ми, українці, ще носимо із собою. Ми, українці – це та нація, яка не є вислухана ще світом, і це нас мучить і ми стикаємося з цим на кожному кроці. Нам, сьогоднішнім українцям, випало те завдання: дати зрозуміти сучасному світові те, хто ми є, робити все можливе, щоб нас почули і зрозуміли», – розповіла режисер Ольга Онишко. «Принцип кожного кінематографіста – почати з того, що болить. А боліли мені історії моєї родини, моїх сусідів. Те, що я чула від них, не завжди співпадало з тим, що я читала в підручниках, бо виховувалася я за часів радянського союзу», – підкреслила далі п. Ольга і наголосила: «Всіх наших трьох героїв об’єднує те, що хтось або допоміг своєму ворогові, або ворог допоміг йому».

Професор Оксана Пахловька, ділячись своїми враженнями від перегляду фільму, зазначила: «Для мене – це великий фільм, який інкорпорує мікроісторію в макроісторію, яка ще є полем страшних спекуляцій, а навіть злочинних ситуацій. Ми зараз опинилися в ситуації, де між Україною і Польщею пролягла прірва. Польща зараз є частиною європейської цивілізації, а отже частиною європейського осмислення історії. Європейське осмислення історії базується на двох основних категоріях: права людини, цінність людської свободи і критична пам’ять, починаючи з власної історії. І Польща цей шлях пройшла повністю і дальше продовжує проходити… Україна, опинившись за порогом Європи, опинилася також об’єктом спекуляцій з боку Росії, з боку тої частини Польщі, яка ще є консервативною, старою Польщею в гіршому розумінні. Всі ці спекуляції фактично знищують європейську перспективу України. Тому, я вважаю, що такий фільм є великим внеском у побудову європейської України, і ми всі разом повинні подумати, як зробити так, щоби така інформація ішла до людей у безпосередній спосіб. І це питання громадянського суспільства, його свідомості, тому що, якщо ми з вами цього не зробимо, ніякої європейської країни не буде, взагалі України не буде, якщо не буде побудована ця історична пам’ять, бо історія – це побудова пам’яті».

Італієць Луїджі Марінеллі, славіст, професор Римського університету «Ла Сап’єнца» поділився такими думками про фільм: «Я зрозумів більшу частину фільму, але неважливо, якою мовою говорять люди в цьому фільмі. Мова, якою говорить режисер Оля Онишко, є мовою правди і мистецтва, тому цей фільм – це шедевр. Важливий ефект цього фільму – це те, що люди плакали. Коли твір мистецтва – це мистецтво, справді він зворушує, змушує думати. Я дуже сподіваюся, що нам вдасться зробити субтитри італійською мовою, однак не тому, що мови важливі, але тому, що це дозволяє більше зрозуміти нашим студентам, молоді, тому що молодь зараз і не уявляє цих історій і цієї історії».

Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців в Італії, поділився наступними враженнями про переглянуту документальну стрічку: «Що мене найбільше цей фільм навчив, то це наскільки в людей було відчуття людської гідності. І мені здається, що цієї людської гідності нам зараз не вистачає. Ми йдемо на різні компроміси, бо так треба, бо немає виходу, однак на прикладі історії п. Олі Ільків ми бачимо, що вона, будучи 14 років в тюрмі, не зрадила собі, своїй людській гідності. В неї була оця велика ідея і свідомість того, що вона є людиною, є українкою. І нам цього треба вчитися».

У рамках європейського туру документальний фільм «Три історії Галичини» вже показали у Варшаві, Перемишлі, Кракові, Відні, Барселоні, а також ще презентуватимуть у Вроцлаві, Гданську, Берліні, і Мюнхені.

Фоторепортаж Володимира Крамара

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі