LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй

DyjakonПісля читання святого Євангелія та проповіді, яка зазвичай виголошується відразу по читанню, слідує Єктенія усильного благання. У цій єктенії, окрім перших двох прошень, всі інші благання супроводжуються потрійним співом «Господи, помилуй», тож саме цей факт – потрійне, а не одинарне «Господи, помилуй» у відповідь на прошення єктенії, зумовив назву даної єктенії: усильно просимо Бога про помилування. Деякі прошення Єктенії усильного благання збігаються з прошеннями в інших частинах святої Літургії. Наприклад, прошення «За Богом бережений народ наш, за правління і все військо» присутнє у Мирній єктенії та на молитві Великого входу, як також у тихій молитві на Анафорі. Поминання церковної ієрархії знову ж таки міститься у Мирній єктенії, на молитві Великого входу, при кінці Анафори. Таким чином за свою Батьківщину (народ, його правління та військо) і за Церкву (церковний народ та його правління) молимося справді усильно: як в єктенії після читання Євангелія, так і в інших місцях святої Літургії. І справді добрий стан народу, успіхи його влади та мир в його межах, який забезпечується військом, є дуже важливими для того, щоб, за словами апостола Павла, «тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю» (1 Тм 2, 2). Також добрий стан Церкви та успіхи її влади безперечно важливі для цієї ж мети.

Перші два прохання Єктенії усильного благання, як вже було сказано, не є начебто «усильними», так як на них вірні відповідають одинарним «Господи, помилуй». Справді ці прохання, а також разом із ними перше «усильне» прохання (на яке вірні відповідають вже потрійним «Господи, помилуй») є таким собі вступом до інших прохань. Ось як звучать ці перші три прохання єктенії та відповіді на них:

Диякон (або священик): Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої промовмо.
Люди: Господи, помилуй.
Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй.
Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (3 рази).

Заклик священнослужителя до спільноти вірних, щоб промовляти Богові з усієї душі і з усієї мислі є дуже логічним щойно після вислухання Слова Божого. Читання Апостола та Євангелія доносять вірним правду про їх невимовну любленість добрим Богом, про Боже дуже горливе ставлення до своїх людей. Тож у відповідь на це вірним личить промовляти Богові з усієї душі і з усієї мислі, тобто з усіх своїх душевних та розумових сил, так як це заповідається у першій заповіді любові (див. Мт 22, 37). У другому проханні священик вже звертається до Бога, а не до спільноти вірних, називаючи Бога Господом вседержителем, тобто Паном, Який утримує все у світі (все держить при існуванні), та Богом отців наших, тобто Богом, в Якого вірили наші попередники: батьки, діди, прадіди, і так аж до старозавітних отців. Ми унаслідували віру в Бога від отців (отці – це збірне поняття, слід розуміти під ним як отців, так і матерів) та покликані передати цю спасенну віру нашим наступникам – дітям, а ті – своїм наступникам, і так аж до кінця земного життя.

Подальше прохання до Бога про помилування нас по великій милості є взяте з початку псалма 51 (50), яким цар Давид благав Господа про прощення його гріхів. Ми, як і цар Давид, усильно благаємо Бога отців, щоб Він був милостивим до нас, і то не просто милостивим, а по великій милості, адже гріхів наших безліч, тож потребуємо безлічі милості від Бога. У той час, як люди відповідають потрійним «Господи, помилуй» на це прошення, священик тихо молиться, уточнюючи висловлене попередньо: «Господи Боже наш, усильне це моління прийми від рабів Твоїх, і помилуй нас по множеству милости Твоєї, і щедроти Твої зішли на нас і на всіх людей Твоїх, що очікують від Тебе багатої милости». Отже, в Єктенії усильного благання маємо подвійне прохання до Бога помилувати нас по великій Його милості: одне висловлене священиком вголос, а інше тихо.

Наступні прохання Єктенії усильного благання носять більш конкретний характер: повторюємо прохання Мирної єктенії за народ, правління і військо та за церковну ієрархію1. Далі, якщо є доречно, додаються інші прохання до Бога. Тут власне є нагода помістити у Божественну Літургію прохання, які є актуальні саме у день цієї молитви. Фактично Літургія охоплює собою всі прохання, але часто в узагальненій формі. Натомість тут є можливість конкретизувати. Наприклад, якщо у певній місцевості є посуха, то можна додати усильне прохання про зміну погоди на сприятливішу. Якщо в країні йде війна із загарбниками, то можна додати прохання про перемогу над ними. Якщо є якесь державне свято чи важлива подія, то можна додати благання, дотичне до свята чи події. Якщо хтось з членів спільноти має уродини чи іменини, подорожує або хворіє, також тут додаємо прохання за них, і т.д.

Від конкретних актуальних прохань священнослужитель в кінці єктенії знову переходить до більш загального моління: «Ще молимось за предстоячих людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн». Кінцеве прохання, отже, стосується всіх присутніх у храмі (предстоячі – ті, які стоять на Богослуженні), тих, які не присутні у цьому храмі, але яким завдячуємо за різне добро, яке вони нам вчинили (творять нам милостиню) та всіх християн, які по цілому світу правильно вірять в єдиного Бога («православний» в літургійній мові означає «той, хто правильно славить Бога», а не приналежність до конфесії).

Як і Мирна та Малі єктенії, Єктенія усильного благання завершується славослов’ям. У випадку «усильної» єктенії славослов’я звучить так: «Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків». Таким чином після всіх прохань цієї єктенії, в якій ми благали великої милості, висловлюємо впевненість в тому, що Бог справді помилує нас, адже Він милостивий і чоловіколюбець.

1. Прохання за церковну ієрархію тут має інше закінчення, ніж у Мирній єктенії, але ці відмінності не змінюють надто суті прохання.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі