LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Відчини мені двері покаяння, на стежки спасіння настав, помилуй з великої милости

PokayanniaПочинаючи від неділі про Митаря і Фарисея, в усі передпостові неділі та неділі Чотиридесятниці після 50-го псалма на Утрені співаються три покаянні стихири:

Відчини мені двері покаяння, Життєдавче, − молиться зранку дух мій у святім Твоїм храмі, бо вся моя тілесна храмина осквернена; але Ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю.

На стежки спасіння настав нас, Богородице, бо ми опоганили душу соромними гріхами і в лінощах прогайнували все життя наше. Тож моліннями Твоїми визволь нас від усякої нечистоти.

Роздумуючи над безліччю моїх гріхів, жахаюся страшного дня судного; але, надіючись на ласку Твого добросердя, як Давид, взиваю до Тебе: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї!

Кожна з цих стихир тематично пов’язана з однією з передпостових неділь: перша стихира – з неділею про Митаря і Фарисея, друга – з неділею про Блудного сина і третя – з неділею М’ясопусною. Усі разом ці стихири є таким собі наче покаянним кличем, плачем, який пронизує собою весь період приготування до Пасхи.

Перша стихира «Відчини мені двері покаяння» є нашою літургійною спробою наслідувати молитву митаря, який у своєму щирому покаянні «не смів і очей звести до неба» (Лк 18, 13). Ми також, вслід за євангельським митарем, не сміємо промовляти безстрашно до Бога, адже вся наша тілесна храмина осквернена, тобто все наше тіло осквернене різними пристрастями, які гніздяться насправді в нашому нутрі, а не в тілі (пор. Мк 7, 21-23), але послуговуються тілом задля виходу назовні. Отож розуміючи своє становище, ми не сміємо мати сміливість до Бога, допоки не розкаємося у своїй вині за осквернення тілесної храмини, адже тіло – храм Святого Духа (1 Кр 6, 19). Водночас ми самі навіть не здатні розкаятися – для покаяння потрібно Божої благодаті. Тож наш дух починає молитву несмілим проханням Відчини мені двері покаяння, тобто «Відкрий мені своєю благодаттю, Боже-Життєдавче, бодай можливість покаятися перед Тобою». І Бог відкриває. І не лише відкриває для нас двері благодаті, яка уможливлює покаяння, а й очищує нас своєю ласкавою милістю, як тільки ми починаємо співдіяти Його благодаті.

Друга стихира з цього покаянного плачу звернена до Пресвятої Богородиці: На стежки спасіння настав нас, Богородице. Як Блудного сина, власне свавілля знесло також і нас зі стежок спасіння, тож просимо Богоматір, щоб Вона навела нас на добру дорогу. Якщо у першій стихирі ми співали про осквернене тіло – тілесну храмину, то тут уже визнаємо, що ми опоганили душу соромними гріхами. Отже, як тіло, так і душа у нас є осквернені, опоганені. Подібно до Блудного сина, ми в лінощах прогайнували все життя наше. Лінощі виконувати Божі Заповіді, лінощі любити Бога і ближнього, лінощі чинити добро розслаблюють наше єство настільки, що воно стає дуже віддаленим від Бога і ми щораз більше втрачаємо сміливість покаятися, повернутися. Не маючи сміливості до Бога, звертаємося до Пресвятої Богородиці. Вона є з нами одного роду – людського, тож маємо до Пресвятої Діви більше сміливості промовляти, ніж до Бога, а водночас Вона перебуває якнайближче до Бога, тож маємо надію, що через Її заступництво Бог буде до нас милосердним, коли повертатимемось до Нього. Нам, нечистим через гріхи, які прогайнували життя, легше через Богоматір, ніж напряму звертатися до Отця, ми наче просимо Богоматір, щоб Вона сказала слово за нас, попросила за нас перед тим, які самі з’явимося на порозі дому Отця. Тому і молимося до Пресвятої: Моліннями Твоїми визволь нас від усякої нечистоти, іншими словами, «Моліннями Твоїми до Бога зроби так, щоб Він своєю благодаттю огорнув нас, щоб визволитися нам від нечистоти».

Третя стихира «Роздумуючи над безліччю моїх гріхів» пов’язана тематично зі Страшним судом, про який читається в Євангелії М’ясопусної неділі. Усвідомивши своє безрадне становище – осквернення тілесної храмини та опоганення душі соромними гріхами, ми починаємо жахатися страшного дня судного. Наше жахання судом саме по собі не здатне направити ситуацію, потрібно знову ж таки просити Божої благодаті, щоб ми були здібні покаятися в сподіяному та через милість Божу станути праворуч Нього у судний день (див. Мт 25, 33). Тому власне завершуємо цю покаянну молитву проханням до Бога помилувати нас. І просимо помилування першими словами 50-го псалма, написаного царем і пророком Давидом після його подвійного важкого упадку: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї. Ми взиваємо словами Давидового відомого псалма, надіючись на ласку Божого добросердя, адже знаємо, що Господь добросердно змилувався над Давидом після його щирого покаяння за проступок, дарувавши йому наслідника на царському престолі – Соломона, а коли сповнився час, привівши з його роду у світ Христа.

Тріада покаянних стихир на Утрені у передпостові та постові неділі спонукає нас глибоко перейнятися нашим станом перед Богом, усвідомити свою гріховність і поневолення пристрастями, просити Бога про Його благодать, щоб здійснити покаяння, та врешті покаятися перед Богом з надією на Його добросердя.

Марія Ярема

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі