Початки обрадованної радостi

Blahovishchennia 2Днесь всесвітньої радости початки передпразденственне оспівати веліють. Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість, і до Неї кличе: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою (тропар). Так молимось у день передсвяття Благовіщення Пресвятої Богородиці. Якщо саме свято Благовіщення у своєму тропарі назване «спасення нашого началом», то передсвяття Благовіщення є наче «початками начала», тому й сказано: Днесь всесвітньої радости початки передпразденственне оспівати веліють. Свято Благовіщення, отже, є началом спасіння, а його передсвяття – початками всесвітньої радості, тобто початками начала спасіння.

Про начало говорить також кондак передсвяття Благовіщення, однак уже конкретизуючи, що саме мається на увазі під оцим поняттям: Для всіх земних Ти єси начало спасення нашого, Богородице Діво, Божий бо служитель з неба посланий явитись перед Тобою – великий чиноначальник Гавриїл, радість обрадованну Тобі приніс. Тому-то всі кличемо Тобі: Радуйся, Невісто неневісная. Бачимо, отже, що сама Богородиця, згідно з кондаком передсвяття, є началом спасіння. Не тому, що Вона спасла світ, адже лише Бог спасає, але тому, що Вона своєю згодою на Божий промисел дала можливість Богові спасти світ так, як Він цього бажав. Христос Бог – Спаситель, а Пресвята Богородиця – Мати Спасителя, тож і доречно звати Її началом спасіння.

Якщо у тропарі передсвяття цікавим є поняття «початків» начала, то у кондаку знаходимо не менш цікаве поняття «радості обрадованної», яку приніс Пресвятій Діві архангел-чиноначальник Гавриїл. «Радість обрадованна» – це начебто радість, яка сама возрадувалася, тобто така радість, яка відкрила для себе ще більшу радість, якою змогла обрадуватись. Це щось подібне на світло свічки, просвічене світлом сонця. Спасіння людського роду – велика радість, сама по собі уже надзвичайна і невимовна. Однак така радість стає обрадуваною тим, що не ангел, ані людина гряде у світ, щоб спасти його, а сам Бог1. І не лише сам Бог йде на спасіння людства, а ще й Бог, Який воплочується, стаючи людиною з лона Діви Марії. Адже Бог міг спасти людський рід посередництвом одного лише слова чи думки, а однак забажав стати людиною, пожити між людьми, взяти на себе їхні гріхи, зазнати смерті за них та воскреснути для повноти їхньої радості. Бог забажав не просто радість спасіння принести людству, а радість дуже обрадованну.

1. Ця ідея натхненна сідальним середи першого гласу: «Коли ти, Христе, був розп'ятий,* тоді припинилось насильство й була потоптана ворожа сила;* бо не ангел, ані людина, але сам Ти, Господи,* спас нас — слава Тобі!».

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії