Востаньмо, отже, постячися

PokajanniaНині час для діяння явився, при дверях суд, востаньмо, отже, постячися, принесім сльози благання з милостинями, взиваючи: Ми согрішили більше піску морського, але ослаби, Творче всіх, щоб ми прийняли нетлінні вінці (кондак). Так молимось у другу неділю Великого посту.

Перші два тижні святої Чотиридесятниці всіляко заохочують нас постити правдиво, а не позірно, тобто правильно розуміти суть посту і правильно його проводити. Правдивий піст полягає у стриманні від їжі (перша і найлегша вимога), посиленій молитві, посиленій милостині, покаянні та наверненні. Власне кондак другої неділі Великого посту, яка завершує перші два тижні посного подвигу, заохочує нас до покаяння та милостині (принесім сльози благання з милостинями), які є діяннями, дуже обов’язковими у період посту (нині час для діяння явився), хоча є своєчасними завжди, а не лише у пості. Також кондак нагадує нам про скороминущість життя та скороприйдешність суду Божого (при дверях суд), що ще більше актуалізує потребу каятися та милостивитися до ближніх, постити та молитися (востаньмо, отже, постячися).

Ознакою правильно проведеного посту є навернення до Бога. Багато хто з нас може собі думати, що не потребує навернення, так як не є невіруючим чи непрактикуючим християнином, але насправді навернення потребуємо щоденно, так як щоденно відвертаємось від Бога, будучи Йому невірними у малих чи великих речах. Якщо ознакою доброго посту є навернення, то початком навернення є усвідомлення своїх провин. І не просто усвідомлення своєї гріховності, а усвідомлення своєї великої гріховності, чи радше найбільшої з усіх гріховності. Ми согрішили більше піску морського, – кличе нас до призадуми текст кондака. Можливо, ми не вчинили більше поганих вчинків, ніж інші люди, але величина гріховності міряється не лише кількістю поганих вчинків чи помислів, а також «кількістю» змарнованої благодаті. Піст власне допомагає нам відчути благодать Божу, осягнути її величину і, відповідно, своє марнування її. Тож текст ми согрішили більше піску морського не є якоюсь гіперболою чи метафорою, а є досвідом людини, яка правдиво пізнає себе. Усвідомлення своєї великої гріховності – це не кінець, а лише початок шляху навернення. Бо усвідомивши гріховність, ми покликані виходити з неї, знову ж таки завдяки благодаті Божій, але тепер уже не змарнованій (ослаби, Творче всіх, щоб ми прийняли нетлінні вінці).

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії