Переможеність гординею та переможеність покаянням

Mytar I FaryseyФарисей, гординею переможений, митар же покаянням похилений, приступили до Тебе, єдиного Владики. Той, вихваляючись, втратив своє благо, а цей, нічим не хвалившись, дарів сподобився. У таких зітханнях утверди й мене, Христе Боже, як чоловіколюбець, – молимось на Вечірні неділі про Митаря і Фарисея.

На початку цього піснеспіву зображено гординю та покаяння як дві великі сили, які здатні бути начебто понад людиною, адже сказано, що фарисей був переможений гординею, а митар – похилений покаянням. Як гординя, так і покаяння можуть, отже, перемагати або схиляти людину, однак якщо результатом перемоги гордині над людиною є втрата блага для останньої, то результатом перемоги покаяння є набування блага. Насправді ані гординя, ані покаяння не є силами, які є понад людиною, адже людина сама вирішує, кому надати право перемогти чи схилити її: гордині чи покаянню. Тобто людина сама вирішує, хто її перемагатиме і схилятиме до тих чи інших вчинків. Якщо людина вибирає постійно виправдовувати себе, ніколи не визнавати власної вини, заперечувати оскарження і критику інших, то буде чи вже є переможена гординею. Якщо ж, навпаки, вибирає бути високої думки щодо інших, а не щодо себе, визнавати власні помилки та гріхи, слухати второпні настанови інших, то буде чи вже є переможена покаянням. Господь противиться переможеності гординею і хвалить переможеність покаянням. В одній зі стихир Вечірні так про це сказано: Господи, Ти осудив фарисея, що виправдував себе добрими ділами, а виправдав смиренного митаря, що зітханнями благав очищення, бо ти не зважаєш на високодумні помисли і не погорджуєш скрушеними серцями.

Господь Ісус є для нас якнайкращим прикладом смирення. Він не потребував покаяння, так як не мав гріха, але будучи Богом, смирив себе заради нас (пор. Флп 2, 6-8). Його смиренням було вже саме народження від Діви, адже прийняття людської природи саме по собі є для Бога великим упокоренням, так як людська природа – Його творіння. Творець прийняв природу творіння, Вічний став часовим, Безсмертний смертним – це велике смирення. Страшні приниження, страсті та смерть ще більше поглибили надзвичайне смирення Сина Божого1. Тож якщо Господь схилив себе смиренням, то хоче цього і від нас, Його учнів: хоче, щоб ми були переможені смиренням та схилені покаянням.

1. Ця ідея в певній мірі міститься в світильному Утрені неділі про Митаря і Фарисея: Утікаймо від самохвальства лихого фарисея, а звикаймо до щирого митаревого смирення, щоб нам повищитись, взиваючи з ним до Бога: Очисти слуг Твоїх, Христе Спасе, що народився від Діви і добровільно витерпів хрест та й підняв світ своєю божественною могутністю.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії