Мучеником добровільно став ти

Yoan ZolotoustyyЛикує божественна Церква і вся вселенна празнує світло перенесення твоїх чудесних мощів, святителю преподобний, Йоане Золотоустий, між святителями благочесно пожив ти і мучеником добровільно став ти. Тому співаємо тобі, страдальче, і страстотерпче, і святителів співпрестольнику: Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. Це молитва тропарем, яку звершуємо у день спогаду перенесення мощів святого Йоана Золотоустого.

У тропарі сказано про святителя, що він добровільно став мучеником. Так і справді було, хоча помер св. Йоан не від меча чи іншого засобу страти, як переважно вмирали ранньохристиянські мученики, а по дорозі з одного міста заслання до іншого. Мученицька смерть Золотоустого припадає властиво не на час гоніння християн ідолопоклонниками, а на час панування християнства в Римській імперії, хоча і розшарпаного різними єресями. В цьому особлива трагічність мучеництва святителя Йоана та інших святителів – постраждали вони від рук тих, які звали себе християнами. Причиною страждань св. Йоана Золотоустого було його картання грішного життя певних впливових осіб в Царгороді – столиці Східної Римської імперії. Оскаржені, не стерпівши заслуженого докору, добилися того, що рішенням імператора св. Йоана вислали зі столиці. Опісля з причини тиску народу святителеві дозволили повернутись на свою єпископську катедру, але так як св. Йоан і далі картав безбожне життя певних осіб, його було повторно засуджено на заслання. Мученицька смерть спіткала святого при переході з другого місця заслання на третє, ще більш нестерпне для життя. За три декади після смерті святителя його мощі були перенесені до Царгорода – міста, з якого був прогнаний. Власне в пам’ять про цю подію Церква святкує Перенесення мощів св. Йоана Золотоустого1.

Возвеселилася таїнственно чесна Церква поверненням чесних твоїх мощів і, скривши їх, як золото багатоцінне, тим, що оспівують тебе, подає невичерпно благодать зціління – молитвами твоїми, Йоане Золотоустий, – співаємо у кондаку цього дня. Церква і справді радіє, що мощі святого незадовго по його смерті були перенесені у столицю східного християнства, так як це означало несумнівне визнання святості Йоана Золотоустого та водночас визнання неправоти його супротивників. Правда, як завжди, отримала перемогу над неправдою.

1. Пор. І. Я. Луцик, Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає, Львів: Свічадо 2011, с. 653-656.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії