Підніжжя ніг Його

Vozdvyzhennia XrestaВозносіть Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо святе воно (Пс. 99 (98), 5), – таким закликом псалмопівця і царя Давида звертається до нас Церква у свято Воздвиження чесного Хреста. Під словом «возносити» мається на увазі возхваляти, прославляти. Під «підніжжям ніг» Бога у Святому Письмі розуміється ціла земля, як про це сказано в пророка Ісаї: «Так говорить Господь: «Небо – мій престол, а земля – мій підніжок. Який дім ви мені могли б збудувати? І де те місце, на якому я міг би спочити? Все моя рука зробила, і так усе те сталося, – слово Господнє» (66, 1-2). Тобто, Господь через пророка Ісаю звіщає, що Його слава невмістима в жодному рукотворному храмі, наскільки би великим і величним він не був, бо ціла земля є лиш Його підніжком. Водночас псалмопівець, як це видно з контексту, під «підніжком ніг Господніх» мав на увазі все-таки конкретніше місце, ніж земля в цілому, бо говорить про «святу гору» (Пс 99 (98), 9), тобто про гору Сіон, що на ній було приміщено кивот Завіту, допоки він не був перенесений у храм (див. 2 Хр 5, 2). Однак згаданий вислів з псалма, що його співаємо перед читанням Апостола у свято Воздвиження чесного Хреста, міститься у Літургії цього дня з огляду на те, що тут під «підніжжям ніг» Бога розуміємо хрест Христовий, а не святу гору чи землю. Хрест справді в буквальному значенні став підніжжям ніг розп’ятого Богочоловіка. Той, чию славу не може вмістити жодний храм, задля спасіння людей умістився в лоно Діви, і Той, чиїм малим підніжком слугує ціла земля, задля спасіння людей учинив своїм підніжжям хрест. І це підніжжя святе. Освячене не лише торканням тілесних ніг Бога до нього, але і людською кров’ю Бога.

Це все надто незбагненне, щоб розуміти. Ніхто з людей не хотів би, а й жахався робити хрест своїм підніжком, а Бог, що уся вселенна є Йому лиш престолом і підніжжям, зволив на це. Зволив воцаритися серед людей у такий незбагненний спосіб. У спосіб слугування цим людям. Господь воцарився, нехай гніваються люди (Пс. 99 (98), 1), – сказано у стиху до прокімена. Іде мова про несприйняття людьми незбагненної дії Бога або ж про їхній гнів від страху перед Богом. Але Господь воцарився так, як Сам знає. Людям же не стільки важливо це розуміти, як возносити Бога-Царя і поклонятися святому підніжжю ніг Його – Хрестові Христовому. 

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії