Господи, не маю нікого, хто любив би мене, як Ти

DSC 8938Ісусе, мій Боже, яку силу чудес творив Ти, живучи між нами! Але й нині звершуєш не менш славне, даруючи мені участь у причасті Тебе Самого. За це дякую Тобі, намагаючись розбудити у серці не меншу вдяку, ніж ту, яку приносили Тобі оздоровлені Тобою. Велике чудо розслабленому стати кріпким чи мертвому стати живим, але ще більшим чудом є мені, грішному, духовно розслабленому і мертвому, стати причасником Тебе, Бога живого. Дякую Тобі за усі Твої чудодіяння, мій Господи.

Подивляю розслабленого Енея, що мав необхідну віру, щоб на слово Твого апостола піднятися. Подивляю вірних Яффи, що не вагалися просити апостола навіть про воскресення мертвої. Подивляю і розслабленого, що лежав у притворі Витесди, хоч знав, що нікому його спустити у зрушену воду.

Чи осягну я коли-небудь подібну віру, щоб довіряти Твоїм сучасним апостолам, які трудяться над моїм спасінням? Чи зможу повірити, що Твоїм ім’ям вони здатні мене оздоровити і навіть воскресити? А чи матиму коли-небудь таку витривалу надію, як розслаблений, що тридцять вісім років недугував? Він бо не просто вірив, що ангел справді посилається з небес, щоб принести одужання від Бога. Він навіть не просто вірив, що все-таки йому якось вдасться спуститися у ту цілющу воду, попри те, що не мав він нікого, хто допоміг би. Він не просто вірив, а витривало вірив, хоча на його місці багато хто б перестав уже вірити.

Мій Боже, розслаблений, що лежав у Овечій купелі, лиш бачив і чув Тебе та став здоровим. Еней лиш бачив і чув Твого апостола, навіть не Тебе Самого, і став кріпким. Я ж, мій Христе і Царю, Твоєю благодаттю причащаюся Тебе Самого, а все ж так часто перебуваю розслабленим. Не тому, що сьогодні десниця Твоя не бажає мене підняти. Не тому, що сьогодні послані Тобою учні не можуть у Твоє ім’я чинити преславні речі. Не тому, що не питаєш мене нині, чи хочу видужати, як питав колись розслабленого, що лежав у притворі Витесди. А тому, що нема у мені достатнього бажання, щоб бути кріпким, а не розслабленим християнином, живим, а не мертвим членом Твоєї Церкви. Хоч маю сміливість приступати до Твоїх Святощів, сили ж духа, щоб жити Тобою, мені не достає. Але Ти живиш мене, щоб бодай деколи я піднімався, Ти просиш мене, щоб не грішити мені більше, щоб ще гірше мені не сталось, Ти вислуховуєш мої жалі: Господи, не маю нікого, хто допоміг би мені…, щоб показати Твою на мені благість. Ти просто любиш мене.

Господи, не маю нікого, хто любив би мене, як Ти. Я ж так мало вмію любити Тебе. Мій Христе, я хочу видужати з моєї довголітньої нелюбові. Повели мені встати і нехай дух мій не засумнівається у Твоїй силі, і нехай видужає, і нехай воскресне. Амінь.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії