В ім’я Ісуса Христа

BibliaНеділя розслабленого. Діяння Святих Апостолів 9, 32-42

32. І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33. Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. 34. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. 35. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. 36. Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. 37. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці.

38. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» 39. Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. 40. Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. 41. Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. 42. Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа. 43. Доволі днів Петро перебув у Яффі в одного гарбаря Симона.

У четверту неділю після Пасхи Господньої, неділю Розслабленого, у святій Літургії чуємо читання з книги Діянь Апостолів про чуда, здійснені ім’ям Ісуса Христа посередництвом Його учнів: оздоровлення Енея та воскресіння Тавити. Якщо Євангеліє нам звістує про незвичайні знаки і чуда, творені Христом, то книга Діянь продовжує цю тему, але тепер уже знаки і чуда творяться посередництвом апостолів. Той самий Христос чинить ці незвичайні знаки, але чинить їх не видимою своєю присутністю, а через молитву і діяння учнів. Учні ж своєю силою не творять ніякого знаку чи чуда, лише силою Христа . Про це явно каже апостол Петро, звертаючись до чоловіка паралітика: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє». А й коли приходить апостол до дому, де оплакували померлу, не насмілюється нічого чинити від себе самого, але лише в ревній молитві просить Бога про підняття з мертвих тієї, що так її любили святі (тобто християни). Верховний апостол бажає наодинці молитися Богові, не шукає людської слави, не молиться на показ (пор. Мр 12, 40; Лк 20, 47), не виставляє себе як протагоніста незвичайної події. Він добре свідомий того, що лише Бог має владу та потугу давати і брати життя, чинити знаки і чуда. Така постава апостола Петра навертає численних людей до Господа, а не створює самому учневі велике коло послідовників. Таким чином гроно учнів Христа добре усвідомлює своє апостольство, тобто посланництво, тобто, проповідування Того, Хто їх послав, а не проповідування себе самих чи своїх ідей.

Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки (Євр 13, 8). Як Христос творив знаки і чуда у часі земного життя, так творив їх через апостолів по своєму вознесінні, так і творить їх нині через своїх учнів, що увірували в Нього по цілому світі уже протягом двох десятків сотень років по вознесінні. Тим справджується слово Господа, що учні Його творитимуть у Ньому діла, які Він творив, а й більші від них: Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я (Йо 14, 12-14). Тому, отже, ми, християни, що нині живемо у світі, можемо, а більше того покликані, просвічувати світ ділами, які робив Христос, а згодом апостоли. Ніколи однак не зможемо учинити нічого подібного, якщо не робитимемо це в ім’я Господнє. Багато з нас, християн, своїм життям не проповідує Бога, а лише себе самих та свої різні вигоди і тому не дивно, що нашою молитвою ніхто не оздоровляється, ані не встає з мертвих, ані не навертається до Бога, що є не меншим чудом. Проблема мабуть у тому, що не вміємо чинити діла цілковито в ім’я Христа, а не бодай трошки у своє ім’я. Не вміємо просити Отця в ім’я Христа, а зрештою часто не віримо у те, що справді отримаємо усе, що лиш попросимо в ім’я Ісуса Христа, воскреслого і вічноцарюючого.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії