Коли ввійшов Ти, Христе, через замкнені двері, Тома, званий Близнюк, не був з ними, тому й не повірив у те, що йому казали. Ти, милосердний, щоб його з невірства до віри привести, сподобив його побачити пречистий бік Твій, та рани на руках і ногах. Він же, доторкнувшись і побачивши, визнав Тебе – не привидом і не звичайною людиною, – але Богом, закликавши: Господь мій і Бог мій! Слава Тобі! Так говорить про свято другої неділі після Пасхи одна із стихир Вечірні. Стихира, яка фактично є літургійною піснею, переповідає зазвичай зміст свята чи дня, допомагає переосмислити біблійну історію або життя когось зі святих, деколи представляє внутрішні переживання чи почуття персонажів. Ось цитована вище стихира переповідає біблійну подію, але таке переповідання молитовне, тобто звернене до Бога, а не декламоване як представлення події. Стихира Томиної неділі подає нам до роздумів поводження двох осіб – Воскреслого Христа та Його учня – апостола Томи. Господь як милосердний реально та відчутно об’являє себе, щоб з невірства до віри привести учня, якому чомусь не пощастило бачити Вчителя разом з іншими у неділю воскресіння. Тома ж реально та автентично приймає об’явлення, визнаючи Христа справді воскреслим з мертвих, справді Господом і Богом.
Томина неділя. Діяння Святих Апостолів 5, 12-20
12. Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; 15. так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. 16. Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували. 17. Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, – то була секта садукеїв, – і, повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20. «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього».
Воскресіння нашого Господа є найбільшою та найрадіснішою таємницею нашої віри. Ця подія є настільки яскрава, що важко зрозуміти невіру оточуючих, невіру зокрема і апостола. Та коли придивитися до постаті апостола Томи, якого традиція ще називає «невіруючим», та порівняти його поставу із нашим життям, то наш ентузіазм може стати значно скромнішим.
У неділю другу після Пасхи Господньої (тобто першу, яка наступає після Пасхи, але зветься другою, оскільки неділя Пасхи є першою з усіх), яку звемо Томиною неділею чи Провідною, у Євангельському читанні чуємо про невіру і віру Св. апостола Томи (Йо 20, 19-31).
Христос приходить до Своїх учнів увечері дня Свого світлого воскресення. Отримавши раннім ранком вістку про порожню гробницю, учні перебувають проте у страсі та непевності у цей недільний вечір. Христос приходить, чинячи явним Своє з мертвих воскресення, приносить їм мир, яким вітає їх, та повноту радості, заповідану перед Страстями. Якою великою мала бути радість апостолів! Той, Кого вони любили і Кого вважали мертвим, стояв живим перед ними, торкався їхніх рук Своїми, не був подобою живої людини, але справді живим, воскреснувши у тілі. Той, Кого учні полишили і відкинули у найважчі часи земного життя, стояв перед ними без грізного погляду, без жодного докору, без непотрібного пригадування їхньої невірності, без нарікання на їхню зрадливість.
З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої седмиці, святкувався особливо, був як би заміною Пасхи, тому і названий Антипасха, що означає замість Пасхи. В цей день оновлюється пам’ять про Воскресення Христове, тому Антипасха називається також неділею оновлення.
Господи мій і Боже мій, як виразити мені вдячність Тобі за смерть, воскресіння та прихід у воскреслому тілі до мене, що так мало маю віри? Як мені подякувати за те, що приходиш з Твоїм миром і даруєш Духа мені, що тремчу зі страху перед людьми? Як благодарити Тебе за те, що цього надзвичайного першого і останнього дня в тижні – неділю – повсякчас стаєш переді мною і промовляєш мені слова пасхальної радості, і запрошуєш до блаженної віри, і розвіюєш сумніви, і дозволяєш торкнутися Тебе у Святих Тайнах, а й більше, ніж торкнутися, бо кличеш мене причаститися Тебе самого Воскреслого?
Томина неділя. Діяння Святих Апостолів 5, 12-20
12. Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; 15. так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. 16. Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
17. Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, – то була секта садукеїв, – і, повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20. «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього».
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
