У п’яту неділю Пасхи, неділю Самарянки, оспівуємо Христову благість до жінки невірних релігійних поглядів і невірного способу життя, яка, увірувавши в Господа, стала приснославною, як каже кондак: З вірою прийшовши на кладязь, самарянка виділа Тебе, премудрости воду, якої напившись обильно, царство вишнє унаслідувала повік приснославна.
Піснеспів стверджує, що самарянка уже з вірою прийшла до колодязя. Не щоб вона була невіруюча, а отримала дар віри при колодязі, розмовляючи з Христом, але, уже маючи віру, ця жінка здатна була побачити Христа.
Багато людей в Ізраїлі бачили Ісуса лише як людину, а ця жінка в Самарії побачила Його як Месію. Для цього необхідна віра. Звичайно, що віра жінки не була бездоганною, радше навпаки: самарянка, як і всі інші самаряни, мала викривлену віру в Бога, оскільки віра в єдиного Бога в цьому краю була поєднана з поганськими віруваннями і звичаями. Однак віра жінки була бездоганною у відкритості на божественне. Так, вона вела недобрий спосіб життя, окрім того, що мала недобрі вірування, але все ж вона зберігала у серці оту відкритість на Бога, яку подекуди не зберігали бездоганні виконавці Закону в Ізраїлі.
Віра самарянки, отже, дозволила їй побачити у незнайомцеві-юдеєві обіцяного Месію – премудрости Воду, тобто Того, Хто здатен втамувати людську спрагу за Богом, Який є споконвічною Премудрістю. Не лише побачила самарянка Христа очима віри, але й, будучи виснажена і неправою вірою, і неправим способом життя, прагнула осягнути правду. Можливо до цієї зустрічі з Господом не мала вона сміливості жити у правді, стояти у ній, свідчити її, але внутрішньо не була закритою на правду, навпаки. Сама ж вона виявляє правду про себе, хоча у її випадку виявляти свій спосіб життя незнайомцеві було великим соромом. Прагнучи правди, самарянка, як тільки відчула, що ось ця Правда сама до неї промовляє, взяла добру поставу: прийняла Правду і спішила іншим сповістити про це.
Як розбійник на хресті, як блудниця, як митар і блудний син, так і жінка-самарянка стала великим прикладом того, як можна унаслідувати Царство вишнє, щиро запрагнувши його навіть після довголіть прагнення лише царства земного. Приснославна, тобто завжди славна, самарянка здійснила свою неповторну пасху – перехід від неправди до Правди, від земного до вишнього царювання. До такої неповторної пасхи, до втамування спраги за Богом кличе також і нині кожного з нас Вода премудрости – Христос.
Марія Ярема
