Страждання святих мучеників Сергія та Вакха

Святі мученики Сергій та Вакх родом були римляни, великі сановники і найперші із вельмож у палаці царя Максиміяна, котрий вельми любив їх і пошановував через їхнє добророзум'я в порадах, хоробрість у війнах та вірність у службах. І ледве хтось інакше міг до царя приступити і чогось просити, як через цих його найвірніших радників; у такій були милості царській, як ніхто. Однак вони не так у земного, як у Небесного Царя милості шукали, вірили-бо в Господа нашого Ісуса Христа, намагаючись добре пригодити йому святим життям, і служили Господу своєму дбало, дочасно притаюючи віру свою, боялися-бо царя, бо в Максиміяна був безмірний гнів на християн і безмірна ярість…

Однак не довго в них світло віри Христової під посудиною було сховано, але невдовзі перед усіма виявилося; дехто такому їхньому щастю і царській до них любові позаздрив і захотів їх укинути у ненависть та гнів царський, донесли-бо на них цареві, що християни вони і стороняться поклонятися їхнім богам. Цар же не хотів віри йняти, аби такі люди, що велику в нього благодать мали, були йому супротивні в пошануванні богів, і соромився їх щодо цього спитати чи викрити, не маючи достовірної звістки, тож захотів випробувати їх таким замислом.

Одного дня справив празника богам своїм і пішов з усіма князями, і боярами, і воями, і слугами, і з усією славою до храму всепоганого бога їхнього Дія, бажаючи принести визначені жертви, і доглядав пильно, чи ввійдуть із ним улюблені його вельможі Сергій та Вакх у храм ідольський. І коли зайшов цар до храму, залишилися Христові раби зовні і не увійшли із царем у поганське капище. Віддаля стоявши, молилися істинному Богові, просячи, хай просвітить сліпоту поморочених очей нечестивого того народу і прославить у них пресвяте Ім'я своє. Цар, побачивши, що Сергій та Вакх не зайшли із ним на празник, послав слуг узяти їх і примусом у храм Дієвий завести. Коли ж завели святих у богомерзьке їхнє зібрання, повелів цар: хай поклоняться ідолам із ним і жертву принесуть і їдять од ідоложертв. Вони ж не хотіли того учинити і сказали: "Маємо Бога на небесах, не фальшивого і не нечутливого, як ваші ідоли нечутливі є, але істинного й живого, який увесь світ утримує, йому поклоняємося". І викривали царя у його зловір'ї, що ідолам сліпим, і глухим, і німим честь воздає, яка Богові належить, і інших до цього із собою приводить. Цар же розгнівався і повелів зняти із них знаки великих їхніх санів, пояси воїнські та золоті гривни, і персні, і всі одежі, й одягти їх у хітони жіночі на безчестя і, наклавши залізні обручі на шиї їхні, так водити їх по місту на сміх та наругу, щоб такі славні, і доброродні, і великі вельможі римські були від усього народу осміяні й принижені за честь єдиного істинного Бога, за безчестя ж багатьох псевдоіменитих богів, більше ж бісів, яким не хотіли принести жертв, а приносили себе в жертву Христу.

Цар же Максиміян, коли завершилося принесення поганих жертв, повернувсь у палати свої і, трохи бувши зворушений щодо Сергія та Вакха, адже любив їх, прикликав їх перед себе й рече: "Друзі мої вселюб'язні та вірні, пощо звабилися розгнівати великих богів і мене, царя свого, який є милостивий і добродатний до вас, опечалити й навести на себе таке безчестя? Я ж бо, хоч і вельми вас люблю, одначе не можу зневаги богам моїм витерпіти, тож, не хотячи, маю безчестити вас та мукам віддати. Молю ж бо вас, друзі мої, полиште того сина теслярського, його-бо єрусалимляни, як злодія із злодіями, на хресті повісили, не зваблюйтеся християнськими байками і волхвуванням, але поверніться до великих богів наших, і я вас більшими почестями пошаную і велику милість свою вам викажу, і поживете в любові моїй і серед доброго царства мого зі мною нероздільно".

Сергій же та Вакх не хотіли заради любові царевої відпасти від любові Божої, не бажаючи заради тимчасових благ позбавитися вічних, і багато цареві супротивного говорили. Бувши ж повні благодаті Святого Духа, вільною мовою і словами премудрими неміч богів марнотних виказували, дерзновенно-бо сповідували силу й божество Ісуса Христа і радили й цареві пізнати істину. Але злочестивий цар, маючи ожорсточене серце, глухі ж вуха розуму і сліпі очі душі, не приймав доброї їхньої ради і відкидав корисні слова їхні, на гнів же та ярість більше збуджений. Одначе не бажав їх мучити сам, вельми-бо улюблені йому були; послав їх у східні країни до ігемона Антиоха, котрий був лютим мучителем і великим гонителем на християн. Антиох же той ігемонського того сану сподоблений був від царя через цих вельмож Сергія та Вакха, вони-бо своїм старанням випросили у Максиміяна Антиохові ту честь, тож ігемоном був учинений і посланий на владу у східні країни. До цього ото Антиоха й послано було святих через те, щоб лютості його, про яку по всьому всесвіту пройшла слава, устрашилися і його самого посоромилися, потрапивши до рук того, що колись рабом їхнім був, і там, страхом та соромом принуджені, хай відречуться Христа; коли ж ні, нехай не на царських очах, але в далеких краях замучені будуть.

Вийшли-бо із Рима святі, ведені у веригах, і, пройшовши шлях того дня, пробули ніч у гостинному домі, де опівночі, коли воїни, що вели їх, міцно спали, пробували у старанній молитві, просячи від Бога помочі: хай зможуть за ім'я його Святе мужньо перетерпіти всілякі муки. Коли ж молилися вони, явився ангел Господній, осяюючи їх небесним світлом, і укріпляв їх, говорячи: "Дерзайте, раби Христові і, як добрі воїни, поставайте на диявола, невдовзі маєте подолати його; за подвиг же ваш приймете переможні вінці від Христа Господа, який не відступить від вас у стражданнях ваших, подаючи вам поміч свою, доки потопчите ворога ногами своїми". Такими словами укріпив їх ангел і невидимий став. Вони ж наповнилися невимовної радості, хвалу возсилаючи Богові, що доброзволив ангельським явленням відвідати рабів своїх.

Ішли дорогою немалий час, у пості, та молитвах, та псалмах пробували, озброюючись на невидимих духів злоби духовною зброєю. Пройшовши ж численні міста, дійшли до східних країн у місто, що звалося Варвалисо, де Антиох пробував. Йому ж воїни віддали присланих в'язнів Сергія та Вакха і грамоту цареву, яка таке в собі мала писання:

"Максиміян, вічний цар, Антиоху, ігемону східних країн радіти! Великий промисел богів наших всім людям, більше ж поборникам та слугам царства нашого, не велить злочестивим та чужим [богам] служити; знаючи це, викрили ми Сергія та Вакха, котрі є у злочестивій християнській вірі, і присудили видати їх на найлютіші муки. Але оскільки царського допиту є недостойні, послав їх до твоєї благості: коли, розкаявшись, послухають нас і принесуть жертви богам, сподоби їх своєї лагідності і звільни від уготованих мук, і наше людинолюбство обіцяй їм, кожен-бо прийме сан свій і в ліпшій буде у нас милості ще більше, як раніше. Коли ж не підкоряться і в злочестивій пробудуть вірі, віддай їх на законні муки і мечною погуби смертю.

Довгого життя сподіваючись, здоровий будь!"

Антиох прочитав таке царське писання і повелів Сергія та Вакха до ранку тримати під чесною вартою. Назавтра ж увійшов у претор, сів на судилищі й поставив їх перед собою та й каже до них: "Батьки й добродійники мої, які потурбувалися за цей мій сан, і честі моєї, яку маю, ви є причиною! О як добробут ваш змінився! Адже я тепер сиджу як суддя, ви ж в'язнями зв'язаними стоїте переді мною, а я ж колись вам підлягав. Молю отож вас: не бажайте собі зла такого чинити, послухайте царя й пошануйте богів, щоб у попередні сани ваші і до честі прийти. Коли ж цього не учините, хоч і не хочу, маю, за царським повелінням, примусити вас муками, адже й самі чули, що в посланні своїм цар мені повеліває; отож, добродії мої, будьте милосердні до себе й до мене, я ж бо не хотів би жорстоким бути мучителем добродійникам своїм".

Святі ж відповіли: "Марно словами своїми звабити нас бажаєш: честь-бо й безчестя, життя і смерть — це є рівне для тих, котрі шукають небесного життя. Нам Христос є життя, і заради нього смерть — здобуток". І інше численне мовили святі, Христа прославляючи, зневажаючи ідолів і викриваючи безбожжя нечестивих. Антиох же розгнівався й повелів святого Сергія у темницю кинути, Вакха ж, оголивши, на землі простягти і без милосердя бити. І довго били святого Вакха по всьому тілі, й численні слуги втомлювалися і змінювалися, б'ючи святого. Від такого мордування відпала плоть від кісток його, і живіт його розчахнувся, і пролили мучителі кров його, як воду, і з такими ранами віддав святу душу свою у руки Господу. Тіло ж його повелів мучитель із міста виволочити далеко, на їжу звірам та птахам кинути. Але зберіг Господь кістки його, бо дехто із вірних, що ховалися поза містом у вертепах та печерах зі страху перед ідолослужителями, вийшли вночі із місць своїх, узяли тіло святого Вакха й поховали його чесно в одній із тих печер, у якій і самі ховалися.

Святий же Сергій, сидячи в темниці, почув, що друг його помер, був печальний і плакав, що розлучився із ним, кажучи: "Горе мені, брате мій Вакху, уже не заспіваємо, кажучи: "О яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно", — полишив ти мене самого!" Так Сергій нарікав, а коли настала ніч, явився йому святий Вакх у світлі небеснім, маючи лице ангельське й одежу воїнську, вельми блискучу, і втішив його, звіщаючи про уготовлене на небі воздаяння і укріпив його до мученичного подвигу, який невдовзі прийти мав, і що дістане велику у Христа Господа милість і дерзновення. Наповнився-бо святий Сергій великої радості від Вакхового явлення і з веселим серцем заспівав пісню Богові.

Наступного дня забажав ігемон вийти в інше місто, назване Сур, і повелів вести за собою Сергія і там, на судищі сівши, рече до Сергія:

"Злочестивий чоловік Вакх не захотів принести жертви богам, а радше зволив нужденною померти смертю, аніж богів пошанувати, і прийняв кару за ділами своїми. Ти ж, пане мій Сергію, пощо слідуєш за злочестивою тією звабою, яка тебе у велику біду вкидає? Добродійнику мій, не дай себе на мучення, сором маю-бо від добродіянь твоїх і гнічуся від чесності твоєї, що ти оце стоїш переді мною осуджений, я ж, сидячи, суджу тебе і згадую, що колись було, адже такої честі сподобився за твоїм сприянням і вже тепер є більший тебе, ти ж, багато багатьом у царя випросивши доброго, тепер сам собі зла хочеш. Молю-бо тебе, послухай моєї ради, повинись повелінню царевому і принеси жертви богам, щоб у давнішу честь і славу прийшов".

Відповів святий, кажучи: "Тимчасова честь і слава марнотна є, безчестя буває передвісником вічної честі, не дбаю-бо щодо цього безчестя і тимчасової честі не хочу, бо сподіваюся від мого Христа бути пошанованим правдивою та вічною честю у славі небесній. Згадуєш мої добродіяння, які були до тебе, що у земного царя випросив тобі сан цей великий. Так скажу тобі: послухай мене і, пізнавши істину, відкинься поганих богів своїх і зі мною поклонися небесному Богу й царю віків, я ж тобі в нього обіцяю випросити більше добра, як у Максиміяна".

Тоді Антиох пізнав, що не зможе його від Христа відвернути та схилити до волі царської, тож рече: "Примушуєш мене, Сергію, щоб забув усе добре, що прийняв від тебе, покладу на тебе люті муки". Сергій же каже: "Чини, що хочеш, маю-бо Христа, що допомагає мені, котрий сказав: "І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може". Тут маєш владу над тілом моїм, аби мучити його, над душею ж моєю не маєш влади ані ти, ані батько твій сатана". Розгнівався мучитель і рече: "Бачу, що довготерпіння моє зухвалим тебе учинило". І повелів узути його у залізні чоботи, що мали на споді гостре й довге цвяшшя, що наскрізь ступні пронизало святому і так узутого повелів гнати перед своєю колісницею — ішли-бо звідти у місто Тетрапиргію, а від Тетрапиргії мали йти до міста Росафи. Ішов-бо святий і співав, кажучи: "Непохитно надіюсь на Господа, І він прихилився до мене, І благання моє він почув, Витяг мене він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи... " Коли ж прийшли вони до Тетрапиргії, що віддалена від Сура на дев'ять поприщ, відведено було мученика в темницю. Ідучи до неї, говорив: "Той, "що колись мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!" і вузами лютих мук припнув сіть до ніг моїх, але постань, Господи, у поміч мені і спини їх, і збави від нечестивих душу мою!"

Тієї ночі, коли сидів у темниці, молячись, ангел Господній прийшов до нього і зцілив ноги його. Назавтра мучитель звелів вивести святого Сергія із темниці, гадаючи, що той не зможе ступити ногами від болісті ран, але узрів здаля, що добре йде здоровими ногами і анітрохи не кульгає, і, жахнувшись, рече: "Воістину волхв є цей чоловік, хто-бо міг би після таких мук ходити, не кульгаючи? Він же являється, ніби нітрохи ногами не постраждав, — є це якась чарівницька сила!" І знову його в ті ж таки чоботи взувши, гнав перед собою до міста Росафа, до якого від Сура-міста було сімнадцять стадій. Там сів на судищі і примушував святого до ідолопоклонства, та не зміг від Христового ісповідання відторгнути його і на смерть засудив.

Коли привели його поза місто на місце усічення, попросив часу на молитву і молився достатньо, чуючи з висоти певний божественний голос, що закликав його до вишнього, і з радістю підхилив під меча голову свою та й помер. Тіло ж його на тому місці поховано було вірними.

З часом деякі добровірні люди із міста Сурського порадились узяти таємно звідтіля тіло святого мученика Сергія і принести до свого міста. Коли ж уночі наблизилися до гробу святого, тоді вийшов із могили вогонь, як стовп, що сягав небес; дехто із воїнів, що жили в Росафі, бачили опівночі той високий вогняний полумінь, котрий увесь той край освітлював. Побігли озброєні на те місце і знайшли сурських громадян, котрі жахом були охоплені від пресвітлого того вогняного видіння. Помалу вогняна світлість почала зникати, і розповіли прибулі із Сури про свій намір, але пізнали, що не хоче святий відлучитися від місця того, де пролив кров і поклав за Христа душу свою. Пробули там кілька днів, гріб кам'яний вельми красний і високий збудували на честь його, де був похований святий. Коли ж зросла свята віра в Господа нашого Ісуса Христа, збудовано було у місті росафському церкву імени святого мученика Сергія, і зібралося з довколишніх міст п'ятнадцять єпископів, відчинили гроба святого і славно перенесли чесні його мощі, що цвіли нетлінням та пахощами, в новозбудований храм його і встановили річну пам'ять святкувати жовтня у сьомий день, у який і усічений був. На обох же місцях: і в церкві, при мощах його святих, і там, де помер та похований був раніше, численні Божі зцілення болящим подавалися і біси проганялися.

Належить згадати й таке: щороку, у день празника святого, дикі звірі, ніби певний виконуючи закон, з довколишніх пустель сходилися і на тому місці, де лежав спершу святий, збиралися, змінивши звірину свою лютість у ягнячу покірливість, не шкодили-бо нікому ані з людей, ані з худоби, але покірно обходили те святе місце, а тоді знову у свої пустелі віддалялися. Так Бог прославив угодника свого, що й звірам, як і людям, повелів святкувати святу його пам'ять, його ж бо молитвами преблагий Бог нехай ярість ворогів наших, як ярість диких звірів, вгамує на славу Божу навіки. Амінь.

Джерело:  Димитро Туптало, Житія святих, Том ІІ. Жовтень. Львів, Свічадо 2008.

Священник: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

[Від Великодня до Вознесіння, замість «Царю небесний» співаємо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував (3)]

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші імени Твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь. Господи, помилуй (12 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся* Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся* Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім* до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 142

О Господи, почуй мою молитву,* у Твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в Твоїй правді.

І не входь у суд із Твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед Тобою.

Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.

Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.

Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками Твоїми і над ділами рук Твоїх міркую.

До Тебе простягаю мої руки:* моя душа, мов спрагла земля, Тебе жадає.

Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий Твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.

Дай мені вранці відчути Твою милість, бо я на Тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до Тебе я підношу мою душу.

Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до Тебе прибігаю.

Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій.* Нехай Твій добрий дух веде мене по рівній землі.

Живи мене, о Господи, імени Твого ради,* у справедливості Твоїй виведи з скорботи мою душу.

І в гніві Твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я Твій слуга.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: слава Тобі, Боже! (3 р.).

Бог - Господь, глас 5:

Бог - Господь, і явився нам; * благословен, хто йде в Ім’я Господнє.

Стих 1: Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо милість Його вічна.

Стих 2: Вони навколо обступили мене, * але я Ім’ям Господнім переможу їх.

Стих 3: Я не вмру, а жити буду, * і розказуватиму про діла Господні.

Стих 4: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. * Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.

Тропар, глас 5:

Окрасо Христових страстотерпців * і очі Христової Церкви, * просвітіть очі душ наших, * Сергію многострадальний і Вакху преславний; * моліться до Господа, щоб ми уникли темряви гріховної * і спільниками Світла Невечірнього явилися * молитвами вашими, святії!

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний:

Радуйся, брамо Господня непрохідна! * Радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до Тебе! * Радуйся, безбурна пристане і подружжям незаймана, * що породила у плоті Творця Твого і Бога! * Молитися не припиняй за тих, що спів возносять * і поклоняються Зродженому від Тебе.

Величання

Величаємо вас, * страстотерпці святії Сергію і Вакху, * і почитаємо чесні страждання ваші, * що їх за Христа перетерпіли ви.

Стих 1: Бог нам пристановище і сила, * помічник у скорботах, що вельми облягли нас (Пс 45,2)

Стих 2: Ми перейшли крізь вогонь і воду, * і вивів Ти нас на спочинок (Пс 65,12)

Стих 3: Багато скорбот у праведних, * та від усіх них визволить їх Госпо́дь (Пс 33,20)

Стих 4: Святим, що на землі Його, * дивно здійснив Господь усі бажання Свої в них (Пс 15,3)

Стих 5: Праведник, як фінік, процвіте, * як кедр на Лівані, примножиться (Пс 91,13)

Стих 6: Возвеселиться праведник у Господі і уповатиме на Нього, * і похваляться всі праві серцем (Пс 63,11).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: слава Тобі, Боже! (3).

Священник: Будьмо уважні. Мир всім. Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 4:

Візвали праведні – і Господь почув їх, * і від усіх скорбот їхніх визволив їх (Пс 33,18)

Стих: Багато скорбот у праведних, * та від усіх них визволить їх Господь (Пс 33,20)

Священник: Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Священник: Бо Ти святиий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Глас 4:

Усе, що живе, нехай хвалить Господа! (Пс 150,6)

Священник же промовляє стихи (Пс 150,1):

Стих 1: Хваліте Бога у святині Його.

Стих 2: Хваліте Його́ у твердині сили Його.

Священник: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Люди: Господи, помилуй (3).

Євангеліє

Священник: Премудрість! Прості! Вислухаймо святого Євангелія. Мир всім.

Люди: І духові твоєму.

Священник: Від Матея святого Євангелія читання.

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Священник: Будьмо уважні.

Сказав Господь, оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться (Мт 10,16-22).

Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Самогласний, глас 6

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Твоїх мучеників молитвами, * Милостивий, очисти *  безліч гріхів наших.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородиці молитвами, * Милостивий, очисти * безліч гріхів наших.

Стих: Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй, і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє.

Глас 2:

Прийдіте, возрадуємося Господеві * в пам’яті страстотерпців, о святолюбці! * Прийдіте, оспіваймо таїнственно, восхваляючи страждальців Христових, * що оману ідольську віддали на погибель * і Христа посеред судилища ясно проголосили. * Тим-то, о всеблаженні і багатостраждальні, * не припиняйте молитися за душі наші.

Єктенія

Священник: Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3).

Священник: Ще молимось Господеві Богу нашому, щоб вислухав голос моління нас, грішних, і помилував слуг своїх, і охоронив нас від усякої скорби, біди, гніву й нужди, і всякої болізні душевної і тілесної, і дарував нам здоров’я з довголіттям, промовмо всі: Скоро вислухай і милостиво помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3).

Священник: Ще молимось, щоб зберегтися місту цьому і святому храму цьому, і всякому місту, селу і країні, від голоду, загибелі, землетрусу, потопу, граду, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної брані, і щоб Він був милостивий, добропривітний і добропомічний, благий і чоловіколюбний Бог наш, і відвернув увесь гнів свій, що наступає на нас, і визволив нас від належної праведної своєї погрози, і помилував нас.

Люди: Господи, помилуй (12).

Священник: Ще молимось, щоб Господь Бог вислухав голос моління нас, грішних і помилував нас по великій Своїй милості: особливо молимось за весь український народ; за добробут і злагоду в наших сім’ях і родинах; за всіх тих, що скитаються по світі в пошуках кращої долі і на важких роботах поневіряються; за Боже благословення для всіх наших братів і сестер, що тут, і по цілій Італії проживають, за здоров’я і за спасіння їх.

Люди: Господи, помилуй (3).

Священник: Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, і, Милостивий, будь милостивим, Владико, до гріхів наших і помилуй нас. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Молитва

Священник: З умилінням усі голови приклонивши, Господеві помолімся.

Люди: Господи помилуй.

Священник: О всечесні юнаки та добропобідні мученики Христові Сергію та Вакху! Наповнені невимовною небесною радістю (в особливий день вашого святкування), молимо вас, прекрасні наші заступники: цей храм (або дім), у якому ваші імена шанують і Господа прославляють, збережіть від повені, пожежі, руйнування та всякого нещастя та біди. Наповніть його всім необхідним для нашого життя: даруйте нивам їх плоди, тваринам плідність і примноження всякої поживи, щоб ні в чому не зубожіла місцевість, яка з почестями радісно святкує вашу пам’ять.

Спогляньте милостиво на всіх, які вшановують вас. Парафіянам храму (або мешканцям дому) цього даруйте здоров’я духовне та тілесне, поступ у чеснотах, покаяння за гріхи, розсудливість мудру, смирення святе та любов, терпеливість велику і послух, постійну пам’ять про смерть і християнську кончину життя. А відтак – найголовнішого й останнього – спадщину вічного Царства нашого Триєдиного Бога: Отця і Сина, і Святого Духа на віки віків.

Люди: Амінь.

Відпуст

Священник: Премудрість.

Люди: Чеснішу від херувимів * і незрівнянно славнішу від серафимів, * що без зотління Бога Слово породила, * сущу Богородицю, Тебе величаємо.

[Від Великодня до Вознесіння, замість «Чеснішу від Херувимів» співаємо: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій нині і веселися, Сіоне, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення твого]

Священник: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі!

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Священник: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і святих мучеників Сергія і Вакха, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Люди: Амінь.

[До Вознесіння співаємо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав* і тим, що в гробах, життя дарував (напереміну зі священником цей тропар співається тричі)

І нам дарував життя вічне.

Поклоняємось Його тридневному воскресенню]

Молитва перша

О Мати Божа, Утішителько знедолених! Ми Тебе почитаємо в Жировицькій іконі, з якої Ти випромінюєш благодатне світло і показуєш повноту доброти, ніжності, надії та любові. Прибігаємо до Тебе, благаючи про зцілення для хворих, скріплення віри, розкаяння грішників, злагоду в сім'ях, єдність і солідарність з усіма християнами та добробут для всього світу. Благослови і захисти, молися і заступайся в Сина Твого Ісуса Христа за всіх нас.

Молитва друга
О Премилосердна Владичице, Діво Богородице! Якими устами торкнуся до святині Твоєї або якими словами ісповім щедроти Твої, що їх людям являла Ти? Бо жоден, хто прибігає до Тебе, не відходить не вислуханим і без допомоги. Від юності моєї шукаю Твоєї допомоги і захисту та ніколи не був позбавлений милосердя Твого.

Споглянь, Владичице, на скорботу серця мого і побач рани душі моєї. І нині, схиливши голову, стоячи перед пречистим Твоїм образом, приношу Тобі мої моління: не позбав мене всесильного заступництва в день скорботи моєї і в день печалі моєї заступи мене. Не відвернися від струменів сліз моїх, Владичице, і радістю наповни серце моє. Пристановищем і захистом будь мені, Милостива, і промінням світла Твого, розум мій просвіти.

Не тільки за себе молю Тебе, а й про людей, що прибігають до заступництва Твого. Церкву Сина Твого у благості збережи і охорони її від злих нападів ворогів, що повстають на неї. Архипастирям нашим пошли поміч Твою в апостольстві, і збережи їх здоровими, довголітніми, щоб правдиво навчали слово істини Господньої.

Пастирям випроси в Бога, Сина Твого, ревність і піклування про душі стада словесного, яке вручене їм; дух розуму і благочестя, чистоти і правди божественної їм пошли.

Виблагай також, Владичице, у Господа верховній владі нашій і містоправителям мудрість і силу, суддям — правду і чесність до всіх, а всім, хто вдається до Тебе, — духа цнотливості, смиренномудрості, терпеливості і любові.

Ще молю Тебе, Премилосердна, щоб Ти осінила країну нашу покровом Твоєї благодаті і визволяла її від лиха стихій, нашестя ворогів та міжусобиць, щоб усі, хто живе в ній, у мирі та любові перебуваючи, тихе і безтурботне життя прожили і, вічні блага Твоїми молитвами успадкувавши, могли разом з Тобою хвалити Бога на небі повіки. Амінь.

Життя святих мучеників Сергія і Вакха

Велика Вечірня з Литією

Утреня

Божественна Літургія

Молебень Святим мученикам Сергію і Вакху

Акафіст Святим мученикам Сергію і Вакху

Окраса страстотерпців, очі Церкви, спільники Світла і одержувачі перемоги з висоти

Проповідь владики Діонісія Ляховича з нагоди храмового празника святих мучеників Сергія і Вакха. 20 жовтня 2019 року

Проповідь владики Діонісія Ляховича з нагоди храмового празника святих мучеників Сергія і Вакха. 16 жовтня 2016 року

Проповідь владики Діонісія Ляховича з нагоди храмового празника святих мучеників Сергія і Вакха. 20 жовтня 2013 року

Проповідь владики Діонісія Ляховича з нагоди храмового празника святих мучеників Сергія і Вакха. 2012 року

Проповідь владики Діонісія Ляховича з нагоди храмового празника святих мучеників Сергія і Вакха. 30 жовтня 2011 року