1897 - Іконостас роботи Чезаре Карозеллі

   До 60-х років ХХ століття храм Святих Сергія і Вакха прикрашав зразковий п’ятиярусний (до половини з білого мармуру, увесь з елементами позолоти та 52-ма іконами) іконостас, споруджений у 1897 році коштом митрополита Галицького, архиєпископа Львівського, єпископа Кам'янецького Сильвестра кардинала Сембратовича (5 травня 1885 року – 4 серпня 1898 року), єпископа Перемишльського, Самбірського і Сяноцького Юліана Пелеша (1891–1896), його наступника – єпископа Перемишльського, Самбірського і Сяноцького Костянтина Чеховича (21 лютого 1897 року – 28 квітня 1915 року), єпископа Станіславівського Юліана Сас-Куїловського (22 вересня 1891 року – 30 серпня 1899 року). Проте він був зруйнований і більша його частина безслідно пропала. Залишилися тільки ковані царські і дияконські врата, майстерно прикрашені мотивами виноградної лози, а також давніми іконами чотирьох євангелистів і двох архидияконів – святих Лаврентія і Стефана. Ікони на вратах написані олійними фарбами на металевій основі округлої форми в дусі новокласичного італійського мистецтва XIX століття. Тло цих ікон є темно-брунатне, крім ореолів, виконаних старо-золотою фарбою. Їх автором є Чезаре Карозеллі (1847–1927), нащадок славної малярської римської родини. Ікони первісного іконостаса в храмі Святих Сергія і Вакха він написав у 1897 році. Тоді ж був виготовлений мармуровий тетрапод, дерев’яне горне сідалище та кивот.