LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

11 липня 2019 - Парафіяльна церква Свв. мчч. Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі піднесена до гідності Катедрального храму

храм ссерединиA   11 липня 2019 року Святіший Отець Франциск буллою «Christo Salvatori» («Христу-Спасителю») створив для українців візантійського обряду Апостольський екзархат в Італії. Катедральним храмом новоствореної церковної структури стала парафіяльна церква Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі.

1569 - 1646 - Кардинал Антоніо Барберіні – великий меценат церкви свв. Сергія і Вакха в Римі

Cardinal Antonio Barberini   Історія цієї церкви тісно пов’язана з іменем кардинала Антоніо Барберіні (1569–1646), великого мецената багатьох римських храмів, брата папи Урбана VIII. За його підтримки повністю відреставровано храм Святих Сергія і Вакха. Кардинал Барберіні також придбав прилеглі будинки для потреб українців і залишив фонд на утримання цих споруд і храму. Його ім’я викарбовано у пам’ятному написі над портиком церкви.

16 серпня 1971 року - Сучасний іконостас проекту Уґо Мацеї

parafia0039a   Теперішній двоярусний металевий іконостас був встановлений 16 серпня 1971 року. Намісні ікони Христа, Богородиці з Дитям, святого Миколая, святого й рівноапостольного князя Володимира, святої і рівноапостольної княгині Ольги та святої Женев’єви написав олійними фарбами в 1943 році в стилі французького імпресіонізму із вкрапленнями українських національних рис Олександр Савченко-Більський (1900–1991). Автор творив їх для іконостаса української греко-католицької катедри Святої Володимира в Парижі. Проте в 1972 році у паризькій церкві встановили новий іконостас, а твори О. Савченка-Більського були передані патріарху Йосифові до Рима і донині становлять частину іконостаса в храмі Святих мучеників Сергія і Вакха.

1626 - Перший прокуратор Київської Митрополії прибув до Рима

sofiyskiy sobor   У 1626 році митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Йосиф Велямин Рутський (5 квітня 1614 року – 5 лютого 1637 року) відправив до Рима свого першого прокуратора – ієромонаха Миколу Новака. Після його смерті прокуратором у Вічному місті став єпископ Рафаїл Корсак (1637–1640), який за дорученням митрополита Рутського від імені всього руського (українського) народу просив папу надати українцям храм, який став би осідком прокураторів і гостинним домом для паломників.

1638 - Храм свв. мчч. Сергія і Вакха в Римі передано під осідок прокураторів Київської Церкви

Falda Sergio e Bacco   Від 1632 до 1639 року митрополити Йосиф Велямин Рутський та Рафаїл Корсак працювали над організацією в Римі осідку прокураторів Київської З’єдиненої (Греко-Католицької) Церкви. Це питання було вирішене у 1638 році, як свідчить про це лист від 12 липня 1638 року вже тоді митрополита Київського і всієї Русі Рафаїла Корсака до секретаря Конгрегації пропаганди віри Франческо Інґолі (21 листопада 1578 року – 24 квітня 1649 року), у якому написано, зокрема, таке: «Незвичайно радію, що церкву Святих Сергія і Вакха призначено для русинів завдяки трудам Вашої Достойности».

25 червня 1640 року відбулося засідання в апостольському палаці на Квіриналі, на якому був присутнім Святіший Отець Урбан VІІІ (6 серпня 1623 року – 29 червня 1644 року) та 11 кардиналів. Під час цього заходу був зачитаний декрет, за яким з’єдиненим русинам відводиться церква Святих мучеників Сергія і Вакха в Римі разом із прилеглими будівлями.

При храмі Святих Сергія і Вакха планували створити осідок прокураторів Київської Церкви. Крім того, як читаємо в папських документах, передбачалося, що «цією парафіяльною церквою Святих Сергія і Вакха зможе користуватися Колегія руської нації, яка має бути там утворена». Та українські студенти і далі мешкали в Грецькій колегії. І щойно 18 грудня 1897 року папа Лев ХІІІ (20 лютого 1878 року – 20 липня 1903 року) створив при храмі Руську колегію (тепер Українська папська колегія святого священномученика Йосафата), яка була перенесена в 1932 році до новозбудованого приміщення на пагорбі Джаніколо.

1640 - Рафаїл Корсак, Митрополит Київський і всієї Русі

Korsak   Давні епітафії, написані на мармурових плитах долівки в церкві, свідчать про захоронення в ній митрополита Київського і всієї Русі Рафаїла Корсака (1595 чи 1601 рік, Новгородок – 28 серпня 1640 року, Рим): «Рафаїлові графові Корсакові, архиєпископу Київському і Галицькому, митрополитові всієї Русі, що його вислав польський король Зиґмунт ІІІ до Апостольського престолу для вирішення дуже важливих справ і беатифікації Йосафата Кунцевича, архиєпископа Полоцького. Довершив точно і щасливо справу. Церкву цю приоздобив привезеними з собою священними обрусами і золотими та срібними дарами та випросив у папи Урбана VIII сусідній дім для монахів своєї нації Чину святого Василія Великого. Помер передчасно і тут похований. Полоцькі монахи встановили цю пам’ятну таблицю 17 грудня 1673 року».

1768 - Іван Інокентій Міку-Кляйн, єпископ Фаґарша, Румунської греко-католицької Церкви

Mikulkein   Ще одна меморіальна плита вказує на поховання в крипті храму Івана Інокентія Міку-Кляйна (1692–1768), єпископа Фаґарша Румунської Греко-Католицької Церкви, який помер 22 вересня 1768 року і був похований у крипті церкви Святих мучеників Сергія і Вакха. 22 червня 1997 року його тлінні рештки були перенесені до храму румунської колегії Піо Ромено в Римі. А 2 серпня 1997 року їх перевезли до м. Блаж, де перепоховали 19 жовтня 1997 в катедральному соборі Святої Трійці.

У крипті спочивають тлінні останки також і інших осіб, які з певних причин були в ній похоронені.

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі