Зійшовшися нині, вірні, ублажім Пренепорочну Всецарицю, Пречисту Діву і Матір Христа Бога. Вона бо невпинно простягає благальні руки до свого Сина і покриває людей своїм святим покровом. Тому благально Їй заспіваймо: Радуйся, Покрове й Заступнице та Спасителько душ наших! Так молимось у свято Покрову Пресвятої Богородиці. Ця литійна стихира представляє нам чи не найчастіше вживану літургійну тематику щодо постаті Богоматері – тематику заступництва і покровительства.

Днесь, благовірні люди, світло святкуємо, отінювані Твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на Твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.

І перший завіт, тобто старий, і другий, тобто новий, мав свою земну святиню. Святинею першого завіту був Храм, другого – Діва-Мати. І перша святиня земна, і друга наче земна, бо ж від людського єства. Перша святиня однак безмовна, а друга жива. Перша вкрита золотом, друга – чистотою. У першій приносилися жертви для всепалення та хліби появлення, у другій принесене було саме і ціле єство Діви. У першій святині було «Святе святих», а друга сама і цілком була «Святим святих» для Святого. У святилище першої входив раз на рік Архиєрей, а в святилище другої ніхто, окрім Бога, але не раз на рік, а повсякчас.