Всяка твар радується народженням Богородиці. І ангельський собор, і людський рід. Бо Вона – священний храм і рай словесний. Чому священний храм? Бо в Ній Бог замешкав, наче у святині, поселився в Ній, наче у храмі. Чому рай словесний? Бо рай, насаджений в Едемі, був безсловесним садом, що промовляв красою, шелестом трав, вигуками тварин, співом птахів. Але не мав у собі слова – тобто розуму і волі. Словом наділена була людина, тобто людина була сотворена словесною. Однак, согрішивши, людське єство вмістило в собі отруту аду. Тому людина є словесною, але не є раєм. Марія ж є словесним раєм.
Вона – дівственна похвала, що із Неї Бог воплотився і младенцем став, перед віками сущий Бога наш. Лоно бо Її престолом сотворив і утробу Її просторішою небес учинив. Чому лоно зветься престолом? Бо носило в собі Бога, так як престол небесний носить на собі Бога, а престол видимий – Святі і страшні Тайни Тіла і Крові. Чому ж просторішою небес названа утроба Владичиці? Бо небеса небес не можуть помістити Бога. Небо бо зветься престолом Бога, але не поміщає Його у собі. Дівственна ж утроба Марії Його чудесно умістила, а отже просторіша за небокрай.
Всяка твар, тобто усе сотворене, радується різдвом Приснодіви Марії. Бо родиться Вона на спасіння людей та на ликування ангелів. Бо бездоганним і святим буде Її життя і незмінним та непереможним Її заступництво по успінні.
Пресвятая Богородице, спаси нас!
Марія Ярема
