LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха

Жировицька Богородиця

Протоєрей Василь Поточняк: «Входьмо у Великий піст у великій Божій благодаті» (аудіо)

o v potochniakУ неділю, 2 березня 2014 року, Божественну Літургію в церкві Свв. Сергія і Вакха в Римі звершив о. Василь Поточняк у співслужінні ієромонаха Юстина Бойка, отців-дияконів Андрія Солецького і Андрія Вахрушева.

Свою проповідь о. Василь, з огляду на складну державну ситуацію, розпочав найперше ствердженням, що Господь запрошує нас не йти дорогою страху, самоосуду, нарікань.

Звертаючись до теми входження у піст, а зокрема до провідної ідеї Сиропусної неділі (ридання Адама по вигнанні з Раю), проповідник наголосив, що великопосна духовність говорить нам про те, щоби цілісно відновити рай нашим духом, нашим станом. Піст своїми богослужбовими текстами, а передовсім молитвою Св. Єфрема Сирійського, закликає кожного з нас позбутися чотирьох станів: лінивства, недбайливости, властолюбства і пустомовства.

Позбутися духа (стану) «унинія», млявості, лінивства означає позбутися стану, у якому нічого не радує, коли усе здається недобрим, ніхто не може потішити. Такий стан парадоксальним чином є дуже поширеним у Церкві. Люди приходять до церкви, але не виходять з неї носіями енергії, – підкреслив о. Василь.

Дух «небреженія» – дух пустоти, дух недбайливости. Необхідно кожному позбутися духа внутрішньої пустоти, який чинить, що людина стає нездатною потішити іншого, підбадьорити, помогти йому. Пуста всередині людина проповідує про любов, а ненависті більшає, проповідує про віру, а невіра більшає. Пусте слово не несе змісту.

Потрібно позбутися духа любоначалія – духа владолюбства. Дух владолюбства стосується не стільки тих людей, що прагнуть бути керівниками, люблять владу, але мається на увазі дух стану «останнього слова». Позбутися цього стану потрібно людям, які не хочуть бути першими, але їх слово завжди має бути останнє.

Дух празнословія – дух пустомовста. Не є гріхом бути людиною багатослівною, але якщо людина мовою не несе змісту, не несе Божої любови і доброти, гармонії і милосердя, то її мова є пуста. За кожне пусте слово треба буде дати відповідь.

Піст полягає у позитивній аскезі, у тому щоби боротися зі злом за допомогою добрих чеснот. Потрібно радіти постом, адже це велике щастя – почати володіти своїм тілом. Потрібно зберігати радість також і в українській ситуації, коли існує загроза нападу, треба молитися, боротися за мир, бути носіями миру, бути від того щасливими, а це щастя переконуватиме тих, які можуть зупинити напад. В нас має виявлятися наша щасливість, наша сила, наше непереживання, бо Бог захистить праведника, – наголосив о. Василь.
Позбуваючись чотирьох станів, про які мова йшла вище, потрібно натомість зростати у чотирьох чеснотах: чистоті, покорі, терпеливості й любові, як про це говорить Св. Єфрем у своїй молитві.

«Ціломудріє» (чистота) – мудра цілісність. Людина має спасатися цілісно: духом, душею і тілом. Потрібно поєднати в одне дух, душу і тіло. Завжди поряд з проявами духовної близькості до людини треба проявляти також фізичну любов і навпаки.

Дух «смиренномудрія» (покори) – дух смиренної мудрості. Смирення – це буття в правді.

Дух терпеливості, терпіння – дух мужності. Християнство ніколи не було засноване для слабих. Це важка релігія. Любити ворога є зовсім непросто. Мати дух мужності , дух кріпості означає всю свою силу черпати в Бозі. Людина має мати таку духовну силу, щоб гори переносити.

Акордом всієї християнської молитви і життя є дух любові, але любові неемоційної, не просто дружньої, а духовної. Духовна любов до іншої людини базується на переконанні, що Бог його (її) любить, Бог за нього (неї) помер.

В кінці проповіді о. Василь закликав усіх присутніх: «Входьмо у Великий піст у великій Божій благодаті, у великій Його любові, входьмо в Його велике серце і ані на хвилинку не сумніваймося, що Він завжди охоронить своїх послідовників, що Він завжди допоможе своїм дітям. Не біймося, що хтось зазіхає на Україну, робімо, що в наших силах, але не маймо ні на хвилинку якоїсь зневіри». Іншим закликом проповідника було наполягання, щоб ніхто не вмивав руки від свого життя духовного, але щоб духом Божим заполонив свою сім’ю, родину, Церкву і Батьківщину.

Нижче пропонуємо аудіо запис проповіді, яку о. Василь виголосив під час Святої Літургії.

 

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі