LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

Земля наших сердець стається плодоносною, коли зроджує плоди посіяного Слова Божого

Nedila 21 po ZSD 1Ісус Христос розповідає притчу про сіяча, котрий вийшов сіяти зерно (Лк 8, 5-11). Напевно багато з нас не один раз в житті чули цю притчу, крім того Євангеліє відразу «розсекречує» притчу, бо Ісус особисто розповідає своїм учням її значення. І зважаючи на це, ми можемо слухати це Євангеліє з певною пасивністю, лише підтверджуючи собі, що я досить непогано знаю зміст текстів Євангелія, відповідно це спричиниться до того, що ми слухаємо і сприймаємо це слово зовсім не як Слово Боже, котре є «живе і діяльне».

Можливо, це правда, що ми вже чули цей уривок, що ми може навіть знаємо трактування цієї притчі, та попри це в ній залишається секрет – в ній міститься щось, що має силу возрадувати наше серце.

Якщо слухати слово сьогоднішнього Євангелія, ставлячи себе на місце сіяча, ситуація з однієї сторони виглядає звичною (оскільки зрозуміло, що сіяч сіє зерно, бо зацікавлений в тому, щоби отримати якнайбільший плід), але з іншої сторони залишається дивною, адже сіяти на дорогу, на каміння і між терня… Залишається багато питань і незрозумілостей – навіть здивування такою марнотратністю сівача.

Подивитися на притчу можна з іншої перспективи – зокрема, приймаючи алегоричність промови Господа – а саме подивитися на землю, яку Христос благословляє можливістю принести стократній плід, подивитися на цю землю, яка після гріха Адама, як пише книга Буття: «Покрилася терням і будяками». І якщо зрозуміти, що цією землею є наші серця, притча справді стає радісною звісткою про те, що Творець не залишає своє творіння, Бог не дозволяє нам залишатися в мертвоті та безплідності гріха (що приходять до нас під різними постатями та торкаються найрізноманітніших сфер нашого життя). Земля з самої своєї природи є чимось, що зроджує плоди – так само земля наших сердець стається плодоносною, особливо коли зроджує плоди посіяного Слова Божого.

Нехай сьогоднішнє Євангеліє буде для нас заохоченням до того, що ми пильніше стерегли глибу наших сердець, та більш віддано намагалися приносити на світ плоди Царства Божого.

 

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі