У двадцяту неділю по Зісланні Святого Духа чуємо у читанні Євангелія розповідь про воскресіння сина вдови із Наїну (Лк 7, 11-17). Великий знак великого Божого милосердя. Господь покликав до вічності сина цієї вдови, покликав у свій час і пору, як раніше покликав і її чоловіка. Бог не помиляється у свої присудах і не змінює свою волю. Як тоді пояснити те, що Христос яко Бог спочатку кличе юнака увійти через смерть до потойбіччя, а потім оживляє його, наче змінюючи свій присуд? Хіба не Його волею цей отрок незадовго до того помер, а тепер хіба не Його волею стає живим? Але чи волею Божою смерть увійшла у світ? Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать, – кажуть нам тексти Священного Писання (Муд 2, 23-24).
Волею Божою є час переходу людини, що стягнула гріхом смерть, із землі до вічності, хоча Його волею не була смерть людини. Волею Бога є життя людини, бо людина сотворена, щоб жити. Однак після того як смерть увійшла у світ через заздрість диявола та волю людини, волею Бога є покликати людину до вічності у час найсприятливіший спасінню. У випадку однак наїнського отрока чи дочки Яіра, чи Лазаря, чи старозавітних та інших новозавітних померлих, що їх повернуто було Божою волею до земного життя, смерть як час переходу двічі зустрічала їх. Першим разом, щоб виявилася велика любов Божа до людей, до тих, що сумували і плакали за померлими, як також і до самих померлих, що мабуть зовсім переосмислили своє життя після такого досвіду, а другим разом – щоб остаточно увести останніх у вічність.
Христос, чуємо у Євангелії двадцятої неділі по Зісланні Святого Духа, зглянувся над жінкою-вдовою. Бог милосердиться над людиною, що страждає, не допускає її надмірного страждання. Можемо запитати: чому Бог допустив, щоб ця жінка так страждала, якщо у своєму провидінні призначив інший час для остаточного переходу юнака у вічність? Але чи радість по воскресінні сина не перевершувала незрівнянно смутку матері у його смерті? Невже ця радість не була вартою смутку? Чи життя матері і сина осмислювалося б ними у глибинний-глибинний спосіб, якщо би не було цієї смерті і цього воскресіння? Бог дає людині лише найкраще. Кличе її до життя у найкращий для неї час, кличе її у вічність у найкращий для неї час, чинить для неї чуда і знаки у найкращий спосіб. Бо Він благий і Чоловіколюбець.
Марія Ярема
