LOGOMARRONE SFONDO trasparente100200

Українська парафія в Римі

KATEDRALJNYJ HRAM

Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці

Жировицька Богородиця

Акафіст до Чудотворної ікони Божої Матері Жировицької Римської

 

Творіння пресвітера Назарія Заторського

Акростих: Радуйся, єднання утвердження!

Єрей: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

[Від Великодня до Вознесіння, замість «Царю небесний» співаємо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував (3)]

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші Імені Твого ради.
Господи, помилуй (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Єрей: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Люди: Амінь.

Кондак 1

Райське місто, Єрусалим небесний, схожий на камінь найкоштовніший, немов яспис кришталево-ясний (Одкр. 21,11), узрів колись у божественному одкровенні Іван Богослов. І в цьому видінні преславному впізнав ту, що її доручив йому, вмираючи на хресті, Господь його (Ів. 19,26). Бо через тебе, Богородице, Син Божий людиною став і спасенними стражданнями своїми всім нам дорогу до небесної слави відкрив.
Тому й ікона твоя Жировицька, на камені ясписі вирізьблена, твою славу звіщає і наше з Богом поєднання проповідує. Задля цього ми тобі співаємо:

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Ікос 1

Ангелом Господнім у дусі перенесений, побачив апостол і пророк божественну славу Єрусалиму небесного та звістив її велемовно в книзі Одкровення (Одкр. 21,10).

Ангелом Господнім наставлений, переніс колись монах на стіну храму святих Сергія і Вакха в Римі чудотворний образ Жировицький, що в ньому відбився відблиск небесної слави твоєї, Пресвята Богородице, Єрусалиме небесний, Бога з людьми співжиття. Тому ми, дивовижне провидіння Боже прославляючи, так тобі співаємо:

Радуйся, каменю коштовний небесний.
Радуйся, камеє предивна, вирізьблена Духом Святим.
Радуйся, втілення на землі Єрусалиму небесного.
Радуйся, місто, сяюче славою Божою. *

Радуйся, Божого провидіння предивна стежино.
Радуйся, ходе таємний Божого до нас пришестя.
Радуйся, явне людства на небо переведення.
Радуйся, славне людства з Богом поєднання. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 2

Древом райським явилася ти, Богомати, що зродило нам плід життя вічного – Христа Бога нашого, від якого куштуючи, не помремо, але житимемо повіки (Ів. 6,51).

Істину цю дерево грушеве в лісі біля Жировичів колись явило, принісши плід предивний – чудотворну ікону твою, що засяяла світлом небесним серед гілля його. Ми ж раю насадителеві, Богові всемогутньому, що дарував нам у тобі, Діво, дерево життєдайне, співаємо: Алилуя.

Ікос 2

Ум свій очистивши молитвою та постом і причастям Тіла та Крови Христових райського блаженства наповнившися, сподобився чернець василіянський у Римі чудотворну ікону Жировицьку ясно зріти очима духа. Втішений видінням цим, невидимим для очей тілесних, що наповнювало солодким спогадом серце й освітлювало тихим сяйвом ум, він і на стіні ризниці храмової відтворив явно те, що приховано зріли духовні очі його, співаючи тобі, Божій Матері:

Радуйся, раю, Богом насаджений.
Радуйся, саде святий серед темного лісу гріховности.
Радуйся, дерево життя вічного.
Радуйся, паростку непорочний, що серце садівника звеселяє. *

Радуйся, що зродила нам плід безсмертя.
Радуйся, бо через тебе нашим очам явився Бог невидимий.
Радуйся, бо через тебе ми Бога причастилися.
Радуйся, видіння блаженного подателько. *

Радуйся, Мати Божая, *єднання утвердження!

Кондак 3

Йосиф праведний знітився, бачачи вагітною ту, що її він дівою прийняв, але сумнів його ангел явлінням уві сні розвіяв, звістивши про дівственність зачаття.
Про те ж супротивне природі дівства чудесне материнство колись груша в лісі жировицькому звістила, принісши, всупереч природі своїй, плід нежданий – чудотворну ікону Богоматері, що засяяла серед гілля, щоб ми співали Богові, Який суперечності поєднує: Алилуя.

Ікос 3

Симон Чотті знітився, коли явився йому з-під тиньку на стіні храму святих Сергія і Вакха в Римі лик Богоматері з Дитям. Та ще більше дивувався він, що вапно не роз’їло, а вогкість не пошкодила краси образу того, як колись зачаття Христа не порушило невинности Діви, а народження і материнство не пошкодило дівицтва Богоматері. Тому співаємо їй такі похвали:

Радуйся, таїнственна зоре Вифлеємська, Богом запалена.
Радуйся, зоре, що темряву смутку просвітлює.
Радуйся, зоре, що невірних до Христа приводить.
Радуйся, зоре, умів і сердець осяяння. *

Радуйся, невинности образе.
Радуйся, дівства похвало найвища.
Радуйся, материнства достойного втілення.
Радуйся, лоно, в якому непоєднуване поєднується. *

Радуйся, Мати Божая, єднання утвердження!

Кондак 4

Явився ангел Господній пастирям у полі, звіщаючи прихід Месії та взиваючи з усім воїнством небесним: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2,8-14). Вони ж поспішили поклонитися народженому Спасителеві та Матері Його, звіщаючи всім про явління небесне.

Так і в лісі жировицькому осяяла пастирів слава Господня (року Божого 1470-го) при явленні чудотворної ікони Божої Матері. Вони ж поспішили поклонитися Пречистій та звістили шляхтичеві Олександрові Солтану про предивне явління це, закликаючи всіх співати Богові: Алилуя.

Ікос 4

Євиних очей пожадливість до гріха привела, твоїх же, Богомати, очей смирення від гріха нам визволення дарувало через народження Спасителя нашого. Той погляд пречистий явила ти з-під тиньку бідному мулярові Симонові Чотті, що церкву святих Сергія та Вакха поновлював. Він же поспішив звістити про те прокураторові митрополичому в Римі, отцю Венедиктові Трулевичу, що звелів забілити фреску. Ти ж, Богородице, не прогнівилася на покірного робітника, що з послуху виконав наказ той, а у відповідь на смирення його явила всю славу óбразу свого, скинувши чудесно весь шар тиньку. Тоді прикликаний священник упізнав благодатне зображення чудотворної Жировицької ікони та, припавши на коліна, поспішив поклонитися тобі, Пречиста, з трепетом співаючи:

Радуйся, смиренних вивищення.
Радуйся, високородних упокорення.
Радуйся, мудросте, серцям простих доступна.
Радуйся, науко, умам суємудрим закрита. *

Радуйся, око, що з любов’ю материнською на Творця свого споглядало.
Радуйся, око земне, видінням небесних таїн наповнене.
Радуйся, Божого зображення в нас чудесне оновлення.
Радуйся, весно жадáна роду людського. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 5

Давида-пастушка, на царство помазаного, забрав колись цар Саул до палацу, хоч той царське помазання своє приховував (1Сам. 16). Однак не міг затримати Саул ані царства, ні Давида при собі, бо знаками ласки вказував Господь на помазаника свого, щоб укріпити й утішити народ свій.

Так і вельможа Олександр Солтан узяв колись ікону чудотворну Жировицьку, Божою ласкою помазану, до палацу свого й до скрині з коштовностями сховав. Та не міг затримати її при собі, бо як забажав похвалитися нею перед високородними гостями своїми, порожньою скриню знайшов, а ікону в лісі на тій же груші знайшли, де вона і явилася бідним пастушкам, щоб потішити й укріпити народ свій. Тому співаємо Богові, що дбає про нас, убогих: Алилуя.

Ікос 5

Нáглухо замурувати ікону Жировицьку звеліла влада Рима, щоб зупинити потік паломників і чудеса Богоматері приховати. Однак і надалі прибував народ на молитву на площу Мадонна деі Монті перед храмом святих Сергія і Вакха, на стіні якого сяяла чудами фреска та. Тому Богом ведений папа Климентій ХІ наказав знести мур і, вирізавши зі стіни ризниці чудотворний образ, до храму перенести, щоб народ Божий, ласками та чудами Богоматері потішений та укріплений, співав їй похвалу:

Радуйся, скарбе таємний Божої ласки.
Радуйся, Божого милосердя скарбнице.
Радуйся, скарбе, Господом для бідних дарований.
Радуйся, скрине небесна, скарбів невичерпних вмістилище. *

Радуйся, скиніє чудотворна, що стіну між Богом і нами зруйнувала.
Радуйся, сурмо, що загладу міста гріховного звіщає.
Радуйся, міста Божого стіно непорушна.
Радуйся, вежо неприступна нашого захисту перед ворогом. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 6

Адама-праотця переступ розпалив пожежу гріховну, що Божий образ у душах випалює, Христове ж воплочення з Діви, вогонь той гасячи, подобу небесну в нас відновлює.

Спасенний цей промисел Божий показало нам чудо славне, коли пожежа, храм дерев’яний у Жировичах на місці явлення ікони поставлений, знищивши, саму ікону Жировицьку не змогла зачепити. І в той час як селяни над утратою її побивалися, з’явилася сама Ясна Пані дітям невинним, показавши їм неушкодженою від вогню ікону свою. На звістку цю люд, на попелище прибігши й нетлінною ікону Нетлінної узрівши, прославив Бога, Який дарував нам визволення з вогню невгасимого, співаючи: Алилуя.

Ікос 6

На полі при Аффоґалáзіно явилася селянам (у серпні 1719 року) Ясна Пані, звістивши їм визволення з вогню хвороби, якщо потрудяться піти п’ять миль до Рима на молитву перед іконою предивною в церкві святих Сергія і Вакха та помажуться оливою з запаленої перед нею лампади. Вони ж, ревністю побожною палаючи, попри спеку палючу, в ту ж хвилину на прощу вирушили. І перед чудотворним образом Жировицьким у Римі молитви свої вознісши та з лампади перед ним олією, вогнем офірним освяченою, помазавшись, від пожежі недуг своїх визволилися. І ми тої ж ласки сподобитися бажаючи, наказові Ясної Пані послідувавши та перед образом її чудотворним припавши, молитву возносимо та взиваємо:

Радуйся, купино, вогнем божества неопалима.
Радуйся, храме нетлінний, Богом поставлений.
Радуйся, Діво, пожежею гріха не зачеплена.
Радуйся, з вогню пекельного наше визволення. *

Радуйся, росо прохолоди у спеку палючу.
Радуйся, вбогим селянам благовоління Божого явлення.
Радуйся, прочан побожних нагородо і покрове.
Радуйся, зцілення душ і тіл наших, Богом дароване. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 7

На вмовляння лукавого змія приставши, передав йому Адам у заставу душу свою. Христове ж пришестя в тілі та чеснé за нас на хресті страждання розписку Адамову розірвало та нас із неволі ворожої визволило.

На вмовляння слуг лукавого змія піддавшися, відступили нащадки Олександра Солтана від спасенної віри предка свого та в заставу невірному передали село Жировичі разом із церквою та іконою чудотворною. Тоді благочестивий каштелян мстиславський Іван Мелешко, ганьби тої не терплячи, викупив із застави село та храм і заснував там обитель василіянську. Святого ж Йосафата Кунцевича першим ігуменом призначено, щоби збулося на монастирі Жировицькому сказане пророком: «Основа його на горах святих» (Пс. 86 [87],1). Тому співаємо Господеві, Який визволив нас із поневолення нашого та відновив у божественній гідності: Алилуя.

Ікос 7

Явилася ти, Богородице, змія лукавого посоромленням і роду людського з неволі визволителькою через божественне народження твоє. Бо лоно твоє храмом Всевишнього стало, щоб рід людський славою небесною прикрасився. Тої слави відблиск у храмі святих Сергія та Вакха відновити бажаючи, вірний слуга твій ігумен Ігнатій Кульчинський задумав обновити його. Тому й переніс на короткий час ікону чудотворну Жировицьку Римську до бічної каплиці. А після віднови церкви у святилищі над головним престолом її помістив, щоб люд християнський, славою її осяяний, співав тобі, Матері Відкупителя свого:

Радуйся, простото, що змія лукавого хитрощі подолала.
Радуйся, гордого покорою посоромлення.
Радуйся, душ наших визволення з ворожого поневолення.
Радуйся, Відкупителя преславна обителе. *

Радуйся, храму душ наших оновлення.
Радуйся, роду людського божественне відновлення.
Радуйся, брамо нашого в рай повернення.
Радуйся, земний престоле Всевишнього. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 8

Унією божественної природи Своєї з нашою впалою природою людською Син Божий темряву гріха розвіяв і світло спасіння нам засвітив, щоб визволити з темряви кромішньої аду душі наші та впровадити до світла невечірнього.

Темрявою злоби серця свої наповнивши проти унії святої Церкви-Матері з Престолом Апостольським, задумали козаки зруйнувати й пограбувати славну обитель у Жировичах. Та нараз оповила їх у дорозі до неї в білий день темрява непроглядна, показуючи їм чорноту задуму їхнього і ставлячи перед очі млу диявольську, що сповнювала їхні серця. Вони ж, темряви тієї вжахнувшися, поспішили покаятися, до Богоматері Жировицької слізно взиваючи та прощення благаючи. Відтак розвіялася темрява і світло їм засіяло, щоб співали всі Богові – Світлу неприступному та світла подателеві: Алилуя.

Ікос 8

Темрявою гордости та марнославства наповнившивсь, відмовився майстер Лоренцо Ґрамічча обновити чудотворну ікону Жировицьку в Римі. Тому й оповила його темрява недуги, прикувавши до постелі та являючи йому, що всяке діло добре й усякий дар досконалий від Бога дається, а не людським хистом і силою сподіюється. Так на розум наведений, покаявся він із гордости своєї та погодився поновити ікону Пречистої, а відтак від недуги своєї звільнився. Тому й ми, грішні, від імли гріхів наших і темряви недуг визволитися бажаючи, кличемо Богоматері:

Радуйся, промене небесний, що злоби млу розвіює.
Радуйся, пóмерку, що тайни божественні відкриває.
Радуйся, світла небесного нам дарування.
Радуйся, темене богодана, що переслідуваних покриває. *

Радуйся, лоно нашого в Бозі оновлення.
Радуйся, образе людства нового, Богом написаний.
Радуйся, гордости безумної посоромлення.
Радуйся, нагородження славне послуху смиренного. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 9

Воду живу подає Господь із серця Свого всім, хто до заклику Його прислухається: «Хто спраглий – нехай прийде до мене і п’є» (Ів. 7,37). Так сповнюється слово пророче, що звіщає: «Господь мій пастир, нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах – там Він оселив мене, веде мене на тихі води» (Пс. 22[23],1-2).

На буйних пасовиськах лісу жировицького оселив Господь монастир василіянський, подавши йому як джерело невичерпне благодатей ікону чудотворну Своєї Пречистої Матері. А на образ цього духовного дару – той струмок води, що біля груші витікав, де ікона колись пастушкам явилася, джерелом чудесних уздоровлень учинив. Тому Богові нашому, Який пасе нас повсякчасно жезлом і палицею Своєю (Пс. 22[23],3-4) та відживляє чудесно душу нашу, співаємо: Алилуя.

Ікос 9

Едемського саду образом явився храм святих Сергія та Вакха в Римі, посеред якого ріка благодатна – чудотворна Жировицька ікона Богоматері. Сам-бо Господь, як пастир добрий, привів нас на тихі води благодатей (Пс. 22[23],2), що від неї спливають, і помазав олією радости голови наші (Пс. 22[23],5). За те люд Христовий, вівці покірні стада Його, ікону Жировицьку в Римі «Мадонна дель пасколо», себто «Богоматір із пасовища» нарік, черпаючи від неї, як від джерела невичерпного, душ потіху в молитві та тіл уздоровлення через помазання оливою від її лампади. На цій пáші небесній ласками небесними насичені, співаємо Богоматері:

Радуйся, джерело благодатей, від гордих приховане.
Радуйся, потоку ласки, пастушкам убогим явлений.
Радуйся, кринице води живої для вірних.
Радуйся, струмене зцілень недуг душ і тіл наших. *

Радуйся, ріко, що стадо Христове у спеку напоює.
Радуйся, райський луже, що словесних овець небесними ласками насичує.
Радуйся, переповнена чудами та знаками чашо небесна (Пс. 22[23],5).
Радуйся, лампадо, цілющою оливою райською наповнена. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 10

Рани єства нашого зцілити бажаючи, Син Божий сином Діви став, подаючи на знак істини цієї зцілення всякої хвороби та всякої недуги в народі (Мт. 9,35), що стікався до Нього з усіх усюд, аби від хвороб своїх вилікуватися (Мр. 3,7-12).

З усіх усюд стікався люд христоіменитий до монастиря Жировицького, щоб у молитві перед іконою Богоматері вилікування недуг своїх отримати. І приймав кожен згідно з вірою по потребі своїй: сліпі – прозріння, кульгаві – одужання, гарячкою та лихоманкою биті – полегшення. Тому люд побожний, чудами незліченними у вірі святій утверджений, возносив із ченцями-василіянами похвалу Богові: Алилуя.

Ікос 10

День-денно приходив місцевий люд побожний на молитву перед чудотворну ікону до храму святих Сергія і Вакха, печалі й болі свої виливаючи та потіху отримуючи: сліпі – прозріння, кульгаві – одужання, гарячкою і лихоманкою биті – полегшення, демонами одержимі – визволення. Господь же, міру чудес великих від ікони чудотворної Жировицької в Римі переповнити бажаючи, щедро зцілення виливав і всім тим, хто й перед копіями її молився. Тож коли шляхтич Михайло Загурський, підстолій мстиславський, недугою важкою мучений і печаллю пригнічений, припав перед списком ікони Жировицької Римської та про поміч візвав, то в упованні своєму не обманувся. З ним і ми, надію свою на Матір нашу поклавши, з глибини сердець кличемо:

Радуйся, рани єства нашого зцілення.
Радуйся, ліку від рани гріховної.
Радуйся, роду людського лічнице.
Радуйся, недужим швидка помічнице. *

Радуйся, гарячки гріховної вгамування.
Радуйся, тілесного жару хвороби заспокоєння.
Радуйся, надіє безнадійно недужих.
Радуйся, хворих дітей твоїх вірна доглядальнице. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 11

Жíнки непослухом рід людський колись рай утратив і, вінцем творіння Божого будучи, нижче тварин безсловесних упав гріхами своїми. Жíнки ж покорою Син Божий людиною став, діядемою божественної слави Своєї нас увінчавши та вище небес вознісши, являючи велич покликання нашого найперше на тій, що родила Його.

Тому папа Климентій ХІІ, славу небесну Богоматері зображаючи, прислав вінці золоті для чудотворної ікони в Жировичах, що численними чудами по всій землі Руській засяяла. Митрополит же Київський та всієї Руси Атанасій (Шептицький), з єпископами та здвигом народу, велінню намісника Христового послух виявляючи та ревністю до величання Помічниці й Покровительки нашої палаючи, завінчав коронами тими ікону Жировицьку, співаючи Богові, що через неї навідався до народу свого (Лк. 7,16): Алилуя.

Ікос 11

Емігрантів нас у цій долині сліз повернення на Батьківщину Небесну звіщаючи, прибула копія ікони Жировицької Римської до Жировичів, ласками великими осяюючи благочестивий люд. Тому й Михайло Загурський, зцілившися перед нею, обдарував її шатою коштовною з вінцями, за спасіння своє дякуючи. Та й у Римі образ Богоматері Жировицький належно вшанували, ризами коштовними та коронами прикрасивши його.

Ми ж усі, чужинці на цій землі, до Небесної Вітчизни своєї прямуючи, подяку за поміч і покров Богоматері складаємо, не ризи коштовні, але довіру свою їй приносячи та любов’ю чистою вінчаючи і отак співаючи:

Радуйся, ризо пречиста Сина Божого.
Радуйся, шато Христова, дотик якої дарує нам уздоровлення.
Радуйся, лоно нашого в Бога зодягнення.
Радуйся, вінчання людства славою божественною. *

Радуйся, від земних Богові даре найдостойніший.
Радуйся, з небес нам дароване милосердя.
Радуйся, даре нежданий, розквітлий у пітьмі безвиході.
Радуйся, зóре спасенна, що відчаю пітьму проганяє. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 12

Нашого вигнання з раю не стерпівши, воплотився Син Божий у лоні Діви, як Пастир Добрий, шукаючи заблуканий рід людський до первісної спасенної єдности з Творцем повернути.

Тому святий Йосафат Кунцевич Матір Божу Жировицьку колись на поміч призвав, щоб заблуканого нащадка Олександра Солтана до благочестивої віри предка його повернути, який, єдности святої тримаючись, до Рима прибув і чести лицаря Гробу Господнього удостоївся, а відтак і до папи Сикста IV з трьома синами своїми листа величального підписав. Отак овеча словесне вмовляючи, пастир добрий Йосафат його з омани погибельної визволив і до єднання святого привів. Чудотворна-бо Жировицька ікона здавна по всій землі Руській полум’ям неоманливим сяяла, заблуканих до спасенної єдности приводячи. А монастир василіянський для неї свічником високим став, світло її по всіх усюдах поширюючи та люд побожний у святій єдності утверджуючи, щоб нащадки Володимирові співали Богові разом із хрестителем своїм: Алилуя.

Ікос 12

На засланні в Сибіру страждаючи, не відрікся пастир добрий митрополит Йосиф Сліпий святої єдности з Церквою Вселенською, тобою, Пречиста, як зорею провідною наставлюваний. Задля стійкости своєї та довіри твердої до тебе, Богомати, чудесно з неволі в безбожників та від смерти певної визволений, прибув він до Рима та перед чудотворною іконою Жировицькою Римською за визволення своє подяку возніс. Цього пастиря доброго наслідуючи й до Небесної Батьківщини нашої повернутися бажаючи, співаємо тобі:

Радуйся, Агнице, Пастиря доброго годувальнице.
Радуйся, пастирів добрих вихователько на взір Ісуса.
Радуйся, умів притемнених предивне просвітлення.
Радуйся, лагідний дотику небесний до запеклих сердець. *

Радуйся, стежко нашого в рай повернення.
Радуйся, вигнання нашого відкликання.
Радуйся, наша провіднице до Батьківщини Небесної.
Радуйся, чужинців і вигнанців покрове та прихистку. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 13

Явилася ти, Богородице, від усіх хорів ангельських достойнішою. Бо ти носила в лоні своєму Самого Бога, Який сидить на херувимах, і з материнською любов’ю споглядала на Того, на Кого серафими шестикрилі не сміють дивитися, крилами лиця свої закриваючи. Задля цього весь рід людський тебе прославляє, як і при Жировицькій іконі твоїй написано та на фресці чудотворній у Римі повторено: «Чеснішу від херувимів і славнішу воістину від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо». Тому Богові всемогутньому, що тебе з усіх родів земних обрав і над усе створіння земне та небесне звеличив, співаємо вдячно: Алилуя.

Ікос 1

Ангелом Господнім у дусі перенесений, побачив апостол і пророк божественну славу Єрусалиму небесного та звістив її велемовно в книзі Одкровення (Одкр. 21,10).

Ангелом Господнім наставлений, переніс колись монах на стіну храму святих Сергія і Вакха в Римі чудотворний образ Жировицький, що в ньому відбився відблиск небесної слави твоєї, Пресвята Богородице, Єрусалиме небесний, Бога з людьми співжиття. Тому ми, дивовижне провидіння Боже прославляючи, так тобі співаємо:

Радуйся, каменю коштовний небесний.
Радуйся, камеє предивна, вирізьблена Духом Святим.
Радуйся, втілення на землі Єрусалиму небесного.
Радуйся, місто, сяюче славою Божою. *

Радуйся, Божого провидіння предивна стежино.
Радуйся, ходе таємний Божого до нас пришестя.
Радуйся, явне людства на небо переведення.
Радуйся, славне людства з Богом поєднання. *

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Кондак 1

Райське місто, Єрусалим небесний, схожий на камінь найкоштовніший, немов яспис кришталево-ясний (Одкр. 21,11), узрів колись у божественному одкровенні Іван Богослов. І в цьому видінні преславному впізнав ту, що її доручив йому, вмираючи на хресті, Господь його (Ів. 19,26). Бо через тебе, Богородице, Син Божий людиною став і спасенними стражданнями своїми всім нам дорогу до небесної слави відкрив.

Тому й ікона твоя Жировицька, на камені ясписі вирізьблена, твою славу звіщає і наше з Богом поєднання проповідує. Задля цього ми тобі співаємо:

Радуйся, Мати Божая, * єднання утвердження!

Молитва

Агнице чиста Богородице, що родила Христа, істинного Агнця непорочного, заколеного на хресті за гріхи світу. Ти в лісі близ Жировичів явила пастирям убогим у променях слави ікону свою чудотворну, як явилася колись слава Господня пастирям у полі, божественного Сина твого їм як Пастиря пастирів проповідуючи, а відтак чудотворна ікона Жировицька чудами та ласками по всій землі нашій засяяла. Коли ж Церква Київська єднання своє з пастирем найвищим відновила, якого Син твій поставив пасти ягнят і вівці свої, ти, Богомати, з нами до Рима прибула, явивши на стіні храму святих Сергія та Вакха образ чудотворний Жировицької ікони твоєї, так благовоління та благословення своє єднанню святому виявляючи.

А щоб не зосталася без відома та слави пречудна ікона твоя Жировицька в Римі, ти сама, Ясна Пані, являлася люду місцевому, як колись у Жировичах, ласки свої всім, хто молитиметься перед нею, звіщаючи. Тому й уславилася чудотворна ікона твоя Жировицька Римська як джерело зцілень чудесних тіла, як болів душевних лічниця, як сердець утомлених підкріплення. Перед нею припадаючи, благаємо й ми, щоб ти зглянулася на смиренні молитви дітей твоїх, бо ти, Діво, завжди милостиво споглядаєш на молитву вбогих і нужденних. Подай же нам, ласкава Пані, кожному по потребі його, бо ти, як Мати наша, знаєш біль і рани кожного та маєш ліки для них.

Найпаче ж молимо тебе, через яку Бог людиною став і з нами навіки з’єднався: злий оливу любови на рани розбрату в народі нашому, прожени незгоду, ворогом нашим дияволом насіяну, та віднови братню любов, що її заповідав нам Син твій. Укріпи пастирів Церкви нашої, з Церквою Вселенською з’єднаної, щоб єднання святе християн проповідуючи, заблуканих словом проповіді шукали та на раменах ласки до стада вибраного приносили. Щоб і на землі було одне стадо й один пастир, на образ небесного стада святих під ґерлиґою Христовою на пасовищах життя вічного. Тих луків небесних сподоби й нас досягти, щоб усі ми прославляли Сина твого, Пастиря доброго, що поклав за вівці життя Своє та, воскреснувши з мертвих і возсівши у славі праворуч Отця, царює з Ним у єдності Святого Духа на віки віків.

Люди: Амінь.

Єрей: Премудрість.
Люди: Чеснішу від херувимів * і незрівнянно славнішу від серафимів, * що без зотління Бога Слово породила, * сущу Богородицю, тебе величаємо.

Єрей: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Єрей: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, яка в Жировицькій Римській іконі славно прославилася, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, преподобних і богоносних отців наших, святих мучеників Сергія і Вакха, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Люди: Амінь.

 

ugcc

Українська греко-католицька Церква

ugcc

Апостольський екзархат в Італії

ugcc

Українська парафія в Римі