Дорогі брати і сестри,

в цей день ми споглядаємо і знову переживаємо у літургії вилив Святого Духа, посланого Воскреслим Христом на Свою Церкву; подія благодаті, що наповнила єрусалимську світлицю, щоб поширитися по всьому світу.

Але що сталося в цей настільки далекий від нас день, і все ж такий близький, що зворушує нас до глибини серця? Св. Лука пропонує нам відповідь в уривку з Діянь апостолів (2,1-11).

В неділю П’ятидесятниці. – Про зішестя Святого Духа та про смерть нещасного Євтропіана

Браття і отці! За благодаттю Пресвятого Духа ми сподобились празнувати святу П’ятидесятницю, тобто зішестя Святого Духа, бо Христос сказав апостолам: «Ліпше [не тільки] для вас, [але й для цілого світу], щоб я відійшов... [нехай прийде Дух Святий]. Бо коли не відійду, то Утішитель [тобто Святий Дух] до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас». І «коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду» (Йо. 16, 7;13). О велике чудо обітниці й дару! Не ангела й не людину обіцяв послати, але самого єдиносущного Духа, який ісходить від Отця, джерела Сина і Духа. Єдинородний Син і Слово Боже, виконавши батьківську справу Бога і Отця, вознісся на небеса. І тоді зійшов Святий Дух – не інший Бог (не бути цьому), а, як сказано, інший Утішитель.

Кожен з нас є тією заблуканою вівцею, котру невтомно шукає Господь. Дехто з нас дозволяє себе знайти швидше, а декого потрібно шукати довгими роками. Дехто блукає, але не знає цього чи не хоче бачити цього, бо ж бачить себе поміж тими дев’яносто дев’ятьма, що не заблукали. Дехто ж бачить усіх інших дев’яносто дев’ять блукаючими, а лиш себе незаблуканим.

Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священників удосконалює, неграмотних мудрости навчає, рибалок богословами появляє, і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, – слава Тобі! Цей піснеспів Вечірні свята Зіслання Святого Духа лаконічно і красномовно описує всевладдя Духа: саме Він є Тим, Хто надихав пророків промовляти слова Божі до народу та чинити знаки у Старому Завіті; Він же Той, Хто надихав старозавітних та надихає новозавітних священників зростати у святості; Він також Той, Хто подає мудрість як неграмотним апостолам, так і всім по-світськи грамотним, адже ніхто не є грамотний перед Богом; Він є Тим, Хто чинить богословами, тобто сповісниками Бога, як галилейських рибалок у свій час, так і сучасних знавців різних ремесел. Водночас Дух Святий веде Церкву Христову, єднає її попри усі людські схизми і поділи – єднає своєю дією удосконалення священників, навчання мудрости, натхнення до богослов’я, адже дія Духа не знає схизм і поділів.