У свято святих первоверховних Апостолів Петра і Павла чуємо в літургійних читаннях (2 Кр 11, 21-12, 9; Мт 16, 13-19) про їхні подвиги віри.
Перший сміливо визнав посеред інших учнів Ісуса Христом, Бога живого Сином. Другий був взятий на третє небо, у рай, і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.
Першому не тіло і кров відкрили істину, а Отець Небесний. У другому сила Божа проявлялася через безсилля.
Перший названий щасливим, другий – чоловіком у Христі.
Перший є скелею, другий – більший від інших учнів, більше в працях, більше в тюрмах.
На першому збудована Церква, другий щоденно журиться про неї.
Першому дані ключі Царства, другому – висота об’явлень.
Першому дана влада в’язати і розв’язувати, другому – сила Божа у немочах.
Першого питає Христос, що думає про Нього, другому допускає наявність колючки в тілі.
Першому Бог дав запевнення, що ворота пекельні не здолають Церкву, на ньому збудовану. Другого ж не здолали надмірні удари, смертельні небезпеки, удари, каменування, день і ніч у безодні, річкові небезпеки, небезпеки від розбійників, земляків та поган, небезпеки у місті та пустині, на морі та від братів неправдивих, праця та втома, недосипання, голод та спрага, піст, холод і нагота.
Перший рибалка, другий – вчений. Перший і другий – святі первоверховні Апостоли Христові. Нарізно проповідували, воєдино померли. Різні дари отримали, Єдиному послужили. У різних тілах Єдиним Духом горіли.
Святі Петре і Павле, моліть Бога за нас!
Марія Ярема
