Сильних і боговісних проповідників, найвищих апостолів Твоїх, Господи, прийняв Ти в насолоду дібр Твоїх і упокій, бо болісті їх і смерть прийняв Ти радше всяких плодів, єдиний Серцевідче, – співаємо Христу Богові у день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Власне цей кондак апостолам, який співається також щочетверга, виявляє нам силу благодаті болістей і смерті в ім’я Христа. Болісті їх і смерть прийняв Ти радше всяких плодів, – звертаємось до Господа у кондаку. Що це значить? Невже Богові наймиліше не наше життя, а наша смерть, не наші радощі, а наші болісті, не наші життєві плоди, а поспішний відхід із цього життя? Насправді болісті і смерть є найбільшим виявом любові до того, за кого принесені, тому і миліші радше всяких плодів.
Серцевідець Бог знав, яким викликом для Його верховних апостолів були болісті і смерть за Його ім’я. Один з них якось відрікся свого Учителя, жахаючись власне болістей і смерті. Інший ще недавно сам завдавав болісті та смерть, а тепер покликаний був їх зазнавати. Та у призначений Богом час ні простий галилейський рибалка, ні один з найвизначніших єврейських фарисеїв не відсахнулися від найвищого свідчення своєї любові до Ісуса з Назарету. Тому по праву вони названі сильними і боговісними (тими, які вістять Бога) проповідниками, найвищими апостолами. По праву прийняті вони в насолоду дібр і упокій, тобто в Царство Боже, де насолоджуються вже не земними, але вічними добрами, і неземним, але вічним миром (покоєм, упокоєнням). По праву звемо їх первоверховними (першими поміж найвищими), бо вони були первоверховні у любові, у стражданнях, у щоденних трудах та свідченні.
Марія Ярема
