Христові апостоли були різними людьми з різними знаннями та навичками, з різними уподобаннями та талантами, з різними рисами характеру та з різними статусами. Частина з них була рибалками. Хтось – митарем, хтось – законовчителем. По-різному і в різний час вони були і покликані. По-різному розуміли свого Учителя. По-різному звершували своє святе апостольство. Уся ця різність однак складає єдність Христового учнівства та апостольства.
Чи думали колись апостоли про свою місію стати апостолами? Чи здогадувався первоверховний апостол Петро, що помре не в Галилеї в оточенні родини, а буде засуджений в Римі як злочинець, зверставши перед тим тисячі миль в апостольській проповіді? Чи уявляв собі інший верховний апостол, коли ревно вчився старозавітного Закону, що стане проповідником новозавітної благодаті?
Чи міг собі уявити, що буде колись будувати те, що руйнував перед тим? Чи уявляв собі, скільки перетерпить за Того, Кого переслідував? А про яку свою долю думав митар Матей, збираючи податки? А про що мріяли рибалки, приборкуючи хвилі Генезарету? Мабуть жодному з них і на думку не спало те, що Бог приготував для них. Велику місію. Велике апостольство. Велике подвижництво. Велику небесну та земну славу. Видається, що Бог вибрав найневідповідніших людей для такого непересічного завдання. Адже що розумілися в проповідництві вбогі галилейські рибалки? Або митар? Або як міг проповідувати віру Христову фарисей з фарисеїв, навчений в найкращих юдейських школах? А вони усе змогли. І усе звершили. І слова їх дійшли до кінців вселенної. А проповідь їхня зродила Церкву, що обіймає уже двотисячолітню історію та є найбільшою у світі спільнотою віруючих. Усе змогли у Тому, Хто дав їм силу.
Ніхто з нас нехай не сміє отже думати, що неспроможний бути апостолом. Бо усі ми, що у Христа хрестилися, покликані і вибрані Його апостоли. Усі ми з нашою різністю маємо звершити велику місію і велике апостольство, і велике подвижництво та й осягнути велику і правдиву славу. Уся наша щонайбільша невідповідність такому великому завданню перемагається у Тому, Хто нас укріплює. Собор дванадцяти Христових апостолів просвітив увесь світ Богопізнанням. Ми ж, мільйони і мільйони новітніх апостолів, так часто не можемо просвітити навіть власну країну чи бодай власне місто. Як можливо, що дванадцять зробили те, чого не можуть мільйони?
Мабуть бракує нам розуміння того, що ми є апостолами, бракує пам’яті про те, що на нас покладена велика відповідальність і велика місія. А понад усе бракує ревності та любові до Того, Хто покликав. Якби нам трудитися для Христа бодай трішки так як святі перші Його апостоли. Якби хоч трішки усвідомити своє посланництво у світі. Якби хоч трішки свідчити Христа. Якби хоч трішки Ним жити та Його любити.
Марія Ярема
