В сьогоднішній день Свята Церква благочестиво згадує страждання святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла.

Святий Петро, ревний послідовник Ісуса Христа, за своє високе визнання Його Божества: Ти – Христос, Бога живого син! – удостоївся від Спасителя почути у відповідь: Щасливий ти, Симоне ... Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (Petrus), і на цьому камені (petra) збудую мою Церкву (Мт 16, 16-18). На цьому камені (petra), на тому, що ти сказав: Ти – Христос, Бога живого син! – на цьому твоєму визнанні створю Церкву мою. Бо ти – Петро: від «каменя» (petra) Петро (Petrus), а не від Петра (Petrus) «камінь» (petra), точно так, як від Христа християнин, а не від християнина Христос.

[…]

В […] хрестоносному поході століть, вирізняються два велети священичих терпінь і ідеології христіянського хреста. А каже нам відмітити їх не тільки кількість і різнорідність перенесених ними хрестів Хр[ист]а ради, але і нинішне їх свято, в якому звертаємося до Вас, дор[огі] Браття. Крім того, своїм високим полетом і глибиною думки, вони вияснили Христову науку про хрест і потвердили її своєю мученичою смертю.

Петро – святий верховний апостол (Мт. 16), палкий за Господом ревнитель і славний імени Його ісповідник, який сказав: «Ти – Христос, Син Бога живого», – був братом Андрія Первозваного. Походив з Витсаїди, неславного галилейського града, син Йони з роду Симеона. Від рибальських сітей до апостольства і від ловлення риби до ловлення людей Господь його покликав. Замість човна – Церкву, замість весла – ключ до Небесного Царства отримав. Проповідував Євангеліє спершу в Юдеї, тоді в Антіохії, і в Понті, і в Галатії, і в Каппадокії, і в Азії, і Витинії, і в Ілиріці. Дійшов і до Риму і у всій Італії благовістив Боже слово. Симона-волхва посеред Римського града переміг силою Христа – з висоти повітря скинув його додолу. Пізніше від Нерона-царя на хресті стрімголов розп’ятий був – узятий на небо.