Стати новим сотворінням
Ми читаємо на початку першої книги Святого Письма, книги Буття, що коли Господь Бог творив світ, перше слово, яке Він сказав, те перше, з якого все почалося, почалося Його сотворіння, було слово: «Нехай буде світло». А відтак у перший день сотворення, коли світло у сотвореному світі засяяло над темрявою, Господь Бог сотворив день. І так повстав перший день у новому, щойно народженому космосі, почався розвиток всього того, що існує сьогодні, але слово про світло було початком всього. Ми читаємо у книгах Нового Завіту, що коли Христос воскрес із мертвих, то засяяло нове світло, уже не сотворене, видиме чи матеріальне, але засяяло світові світло, яким є сам Бог.
Йоан євангелист каже: «Бог є Світло і немає в Ньому ніякої темряви», а на іншому місці каже: «І Світло світить у темряві, і темрява Його не може огорнути». Ці слова ми чули в пасхальну ніч, коли разом почали святкувати свято Пасхи Господньої. Момент воскресіння Христового став першим днем нового сотворення, почався абсолютно новий час, новий вічний вік, у якому Господь розпочав своє нове сотворення. «Ось я творю все нове», – ці слова ми читаємо у пророка Ісаї і ці самі слова містяться в останній книзі Святого Письма, книзі Одкровення. І цей день, який сотворив Господь, яким ми радуємося і тішимося, є початком нового сотворення. Тому ми, християни, маємо за святий день не сьомий день, як було у старому сотворінні, бо «коли Господь закінчив все творити, то благословив день сьомий і його вчинив днем відпочинку». Ми, християни, святкуємо неділю, перший день нового тижня, перший день нового сотворення, тому що ми у собі носимо силу, яка здатна перемінити, преобразити і просвітити все. Христос у своєму воскресінні є Світлом, Яке «освічує і освячує кожну людину, яка приходить на світ». Святкувати Пасху означає увійти в той новий час, в новий тиждень і самому стати новим сотворінням.
«Сей день, що його сотворив Господь, радіймо і веселімся в нім».
Ми чуємо в читанні з Євангелія від Йоана про подію, яка знана в історії християнської думки як подія уздоровлення сліпородженого. Коли читаємо цю історію, ми бачимо людину, яка народилася сліпою, темною, яка ніколи не бачила світла. Але в один момент Христос його оздоровляє, відкриває йому очі через дивні жести, беручи землю в руки, посилаючи його до купелі Силоамської, звідки він вертається цілком іншою людиною. До тої міри, що вся друга частина цієї розповіді – це суд над тим, чи це є той самий чоловік, чи інший. Батьків питаються: «Чи це дійсно ваш син?» Вони відповідають: «Не знаємо; знаємо, що він сліпим народився, але як він сьогодні бачить, не знаємо». Питають також сусідів, інших, хто його знав, і бачать цілковито оновлену людину.
Ми можемо сказати, що моментом нового сотворення людини є Святе Таїнство Хрещення. Це той момент, коли Господь бере нас в руки і через хрещальні води робить нас новою людиною, і таким чином впроваджує нас у ту подію, яка сталася з Його тілом у день воскресіння. Тоді, як каже апостол Павло, Новий Адам, яким є Христос, робить нас Своїми потомками, Своїми синами і доньками. Тому, що як через першого Адама у світ увійшов гріх і смерть, так через нового Адама – життя вічне.
Ми всі, які охрещені, є народженні з води і духа, бо каже Христос: «Хто не народиться з води і духа, не може увійти у Царство; не може увійти у Царство небесне». Отож яка величезна сила оновлення подається в тому радісному, новому і вічному дні, в якому Господь Бог обновляє увесь світ і чинить діло нового сотворення! Справді, якщо людина починає жити справжнім, глибоким духовним життям, вона стає іншою. Якщо людина повірить в Бога, а відтак віру передасть своїй родині, тоді та родина чи сім’я стає новою. Основною дієвою особою в тому новому сотворені не є ми, бо ми не є творцями самих себе, але Бог-Творець діє в нас і через нас та обновляє Своє сотворіння.
«Сей день, що його сотворив Господь, радіймо і веселімся в нім».
[…]
З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії у монастирі сестер Пресвятої Родини у Львові (9.06.2013). Аудіозапис
