Ісусе, Засновнику і Завершителю віри, приношу Тобі нині подяку за покликання вірити у Тебе та жити Тобою. Це правдива радість, хоча недостатньо вмію нею радіти. Буває, що я замінюю цю радість багатьма нетривалими радостями. Буває, що не визнаю Тебе перед людьми, буває, що люблю людей більше, ніж Тебе, а ще буває, що навіть речі люблю більше, ніж Тебе, Бога. Буває, що не хочу брати свій хрест і йти за Тобою,Який витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором. Я ж часто соромлюся. Ти не соромився обнаженим і обпльованим бути розп’ятим на хресті перед усім народом, а я соромлюся завжди і всюди визнавати віру у Тебе, хоча ніхто не обнажує мене за те, ані не обпльовує. Найбільшою зневагою, якої довелось мені зазнати за Твоє ім’я, були хіба гордовиті чи насмішливі слова. І більш нічого.
Ніхто не переслідував мене вістрям меча чи вогненним полум’ям, муками, наругами і бичами, кайданами і в’язницями, допитами, каменуванням та іншими смертними тортурами. Не доводилось мені тинятися і блукати по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах, бути злиденним, гнобленим, покривдженим ради Твого імені. Хвала Тобі, що не допустив у моєму житті аж досі таких випробувань. Бо ж Ти знаєш мене, мій Господи, і бачиш мою маловірність. Ти бачиш, що я недостойний Тебе, зате достойний світу і світ мене достойний. Твоїх же Святих світ не був достойним, бо вони були достойними Тебе.
Христе мій, я не хочу бути відкиненим від Тебе, не хочу, щоб Ти зрікся мене перед Отцем, не хочу бути визнаним Тебе недостойним. Хочу бути таким, який завжди іде за Тобою, несучи свій хрест та не звертаючи увагу на сором. Хочу стати таким, якого світ з його марнотою буде недостойним. Маючи кругом себе таку велику хмару свідків – Твоїх Святих, хочу відкинути всякий тягар і гріх, що так легко пристає до мене. Хочу бігти витривало до змагання, що призначене мені, пильно дивлячись на Тебе, Ісусе. Хочу возсісти праворуч Тебе у Царстві Твоїм. Хочу бути останнім у світі, щоби бути близько до Тебе. Я хочу, але не маю сили виконати бажане. Тому й приходжу до Тебе і благаю: не відкидай мене, недостойного, ніколи, але Твоєю благістю вчини мене достойним Тебе; даруй мені мужність завжди і перед усіма сповідувати віру у Тебе; наповни мене смиренням у невеликих моїх терпіннях; живи у мені, навчаючи мене жити Тобою. Амінь.
Марія Ярема
