У всьому світі мучеників Твоїх кров’ю, як багряницею і виссоном, церква Твоя прикрасилася і через них воскликує Тобі, Христе Боже: Людям Твоїм щедроти Твої зішли, мир громаді Твоїй даруй і душам нашим велику милість, – співаємо у першу неділю по Зісланні Святого Духа, неділю Всіх Святих.
Тропар відразу вказує на соборність або вселенськість Церкви: у всьому світі Церква прикрасилася кров’ю мучеників. Не лише у Юдеї чи Самарії, не лише у ближніх до Ізраїлю країнах, але у всьому світі. Адже голоси апостолів дійшли до краю землі (пор. Пс 19 (18), 5) і були почуті тими, які шукали істини. У всіх усюдах, де проповідь про померлого і воскреслого Христа знаходила відгук у серцях, неодмінно приходили переслідування. Бо істина завжди переслідувана у світі «багатьох істин». Тому Церква від самих початків і до нині зодягається кров’ю своїх вірних, тих, які бережуть віру в Христа більше, ніж життя.
Зодягнення кров’ю тропар образно зве багряницею і виссоном, тобто щонайдорожчим полотном-одягом, яким могла огорнути своє тіло людина. Так і Церква зодягається у царські шати (багряницю носили імператори, виссон – виключно заможні люди) лише тоді, коли терпеливо зносить страждання, коли віддає своє життя за Того, Хто ради неї віддав життя. Церква прикрашується кров’ю мучеників наче найдорожчою оздобою, а не соромиться її наче «невдачі» чи «поразки». Бо чим є становище та успіх у світі супроти любові, яка пориває до віддання життя? Невже вигідне життя може перевершувати «невигідну» любов? Ніколи.
Не всі християни були чи будуть мучениками, але всі повинні мати силу стати мучеником. І ця сила знайде своє відображення у монашому подвизі, у подружньому житті, у тихому служінні, у щоденній праці. Не всі покликані стати мучениками, але всі покликані стати святими – тими, хто віру в Христа береже більше, ніж життя.
Молитвами мучеників і всіх Святих Церква кличе до Господа про дар щедрот, мир і велику милість кожному з нас. Чому через Святих кличемо до Христа? Бо їхнє за нас заступництво є сміливішим перед Господом, аніж наша молитва. Бо вони у Ньому перебувають та є Його близькими друзями. Нехай же і ми станемося близькими друзями Богові, нехай же і нами прикрашається Церква наче багряницею та виссоном, нехай же і ми навчимося любити аж до віддання життя.
Марія Ярема
