Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа. Всіх Святих. Послання до Євреїв 11, 33-12, 2
33. Всі святі вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34. силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.
36. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37. їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38. вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40. бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. 1. Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
У першу неділю по Зісланні Святого Духа святкуємо пам’ять усіх святих. Усі святі є для нас прикладом сповнення Духом та життя у вірі. Про це й говорить автор Послання до євреїв, описуючи подвиги святих. Вони вірою, а не військовою потугою підбили царства. Вони чинили справедливість посеред світу несправедливості. Вони обітниць осягнули, що неймовірні за своєю величиною. Вони вірою усмирили левів, що їх не усмирила би жодна людська мудрість. Вони вірою могли погасити силу вогню без жодної краплі води. Вони уникали вістря меча, якого і досвідченим воїнам не вдавалося уникнути. Вони вірою ставали сильні, хоч тілом були недолугі. Вони вірою мужньо спротивлялися ворогові, хоч були слабкодухі. Вони, умерши, воскресали, хоч були лише людьми. Вони відкидали земне визволення, очікуючи небесного воскресіння. Вони вірою терпіли наруги, мечі, кайдани і в’язниці, каменування, розрізування, допити, що їх годі людській природі витерпіти. Віра дозволяла їм задовольнятися овечими та козячими шкурами замість м’якого одягу, гнобленням і кривдженням замість похвали і возвишення, блуканням пустинями, горами, печерами та вертепами замість життя у затишку. Віра вчинила їх такими, що увесь світ їх невартий. Вони – хмара свідків навколо нас. Свідків того, що можна жити вірою, а не вигодою, розумуванням чи просто «звичайним» і всім зрозумілим життям.
Ті святі, які жили до Христа, не могли отримати обіцяного спасіння перед Його спасенним приходом. Маючи добре засвідчення вірою, очікували приходу Засновника і Звершителя віри. Тому каже автор Послання до євреїв, що Бог зберіг нам щось краще, бо ж ми живемо у часі після приходу Христа, а отже у часі, коли не мусимо більше очікувати, але можемо з певністю осягати обіцяне. А для того, щоб осягти дароване спасіння, потрібно відкинути всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і бігти витривало до змагання, що призначене нам. Тим змаганням є неустанна внутрішня боротьба зі спокусами та пристрастями. Щоб витривати у тому змаганні, мусимо вдивлятися пильно в Ісуса, Засновника й Завершителя віри, Який, замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і Який возсів праворуч Божого престолу.
Щоб вдивлятися в обличчя Ісуса, мусимо мати віру. Віра нас здатна зробити сильними, якщо ми недолугі, мужніми, якщо ми слабкодухі, витривалими у різних терпіннях, якщо ми безвольні. Якщо живемо без віри, то живемо для світу, і в очах цього світу виглядаємо як неварті його. Якщо ж живемо у вірі, живемо для Христа, і цілий світ стає нас невартий.
Марія Ярема
