Мій Господи, кличу сьогодні до Тебе: Поможи моєму невірству! Інколи не знаю, що у мені переважає: віра чи невірство. Інколи кажу Тобі: Якщо можеш, забуваючи, що Ти усе можеш. Про себе ж нерідко думаю, що можу чинити щось добре, а потім дивуюся, чому нема з того добрих плодів. Не дбаю про піст і молитву, якими Ти даєш силу творити велике, бо я звик чути, що «піст не в їжі», а «молитва не в стоянні перед Богом». Такі слова солодять мій розум, і я нехтую постом, і занедбую молитву. І не можу іншим допомогти, і себе руйную невірством та безтямними сумнівами.
Господи, як терпиш досі мені? Як допускаєш мене до причастя Святих Твоїх і страшних Тайн? Доки будеш зі мною, що невірством гнівлю Тебе? Благаю, Господи, будь завжди. Знаю, що не можу цього просити, бо сам невірством відкидаю Тебе, але благаю ще і ще: Поможи моєму невірству!
Прошу Тебе, вчини Твоєю силою, щоб німі духи не поневолювали мої помисли, не творили мною лукавих учинків, не кидали мене об землю, тобто у прив’язаність до земного. З дитинства піддаюся дії цих духів, у вогні пристрастей та у воді захланності перебуваю, а Ти накажи усякому лукавому відійти від мене. Поможи мені, змилосердися наді мною. А Ти і чиниш так. Бо сьогодні явив мене причасником Тіла і Крові. І не відкинув мене, що з роду невірного. Дякую Тобі за це, та зі страхом молю Тебе: Терпи мені й надалі, а я старатимусь навчитися молитви і посту, віри і довіри.
Сміливості у моєму нинішньому проханні додає мені, о Господи, якнайсильніший доказ непорушности Твоєї волі: Ти спас мене і назвав своїм. Неможливо, щоб Ти казав неправду, тому я маю сильну потіху, – я, що крокую життям, щоб прийняти надію, призначену мені – Царство Твоє. Ти, о Господи, є моїм безпечним та міцним якорем, який тримає мене на камені віри. Я своїм невірством так часто не приймаю Твої великі обітниці, але Ти своєю любов’ю тримаєш мене, наче якір. Доки, Господи? Доти, допоки у мені залишатиметься бодай маленька воля кликати до Тебе. Тож кличу нині до Тебе з подякою, що терпиш мені, і живиш Твоїм Тілом, і помагаєш моєму невірству, і проганяєш від мене німих духів, і тримаєш мене закоріненим у Твоїм Царстві. Слава Тобі!
Марія Ярема
