Знову Іродія біснується, знову бентежиться, знову танцює, знову просить, аби голову Йоана Хрестителя Ірод беззаконно стяв. Знову Єзавель обходить [1], шукаючи, аби виноградник Навота захопити і святого Іллю прогнати в гори. Думаю, що не лише я наляканий, а й усі ви, що слухаєте євангельський голос і дивуєтеся зі мною Йоановій сміливості, Іродовому безумству й звірячій несамовитості безбожних жінок. Що ж ми чули? Ірод узяв Йоана [2], посадив до темниці.
Я не той, за кого ви мене вважаєте, – казав Йоан своїм сучасникам (Ді 13,25). Одні бо вважали його за Месію, а інші – за фальшивого пророка. Ірод вважав його здатним воскреснути з мертвих, а водночас стяв йому голову. Цар боявся його і беріг, а однак не слухав його слів. Одні твердили, що він Ілля або один з пророків, але не розпізнали його благовісті про Христа. Одні величали, інші боялися, ще інші лукавили.
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
